Село в димах, роздимлене, їмлисте...
Село в димах, роздимлене, їмлисте,
мов на картині імпресіоніста.
Стоять дими на заході і сході
в осінній час всеспалення городів.
Стоять дими, мов капища прадавні.
І як у дивних видивах Шагала,
летять за димом люди крізь заграви.
І все про щось у Господа благає.
Та де ж таки це видано, щоб люди
за журавлями відлітали в ирій?
Ні сталості, ні затишку не буде,
аж поки сніг не стишить, не примирить.
І стане тихо. Освітліє простір.
Переболить душа — і все так просто.
Тут — дім, там — погріб,
і прудкі синиці
клюють з могилки золоту пшеницю.
