Старіть — як зіходить в дитинство...
Старіть — як зіходить в дитинство.
Сирітське. Без жодних надій.
Які там казки і гостинці?
Зарадити б хоч лободі.
Важка уже сапка долоні.
Важкий уже сапці — бур’ян.
Береза застигла в поклоні,
а звестись не може, як я.
Дай руку, березо, дай руку.
Нікого. Ніде. Тільки ти.
А треба ж цю вічну розлуку
усю, до кінця, перейти.
Мій Боже, коли твоя ласка,
дай раду зболілим серцям.
І дай нам повірити в казку
хоча би за крок до кінця.
