Золотий метелик над городом...
Золотий метелик над городом
Тиша тиш.
І смерть грядками бродить.
Ні журбі, ні радості не йму.
І нічого в серце не візьму.
Вибачайте: в пляшці — ні ковточка.
Вибачайте: в серці — ні куточка.
Зачаїлось серце потаємно,
у затяті хмелі заплелось.
Це тому, іцо рідному моєму
в цілім світі місця не знайшлось.
Вигнали. І це назвали смертю...
А надворі вже була зима.
От він і живе в моєму серці —
в нього ж дому іншого нема.
Мертвим хмелем заросли ворота.
Мертве листя мертвий вітер здер.
Золотий метелик над городом
натомився відганяти смерть.
