​Я не живу. Я просто піч топлю...

Я не живу. Я просто піч топлю.
Я просто пам’ятаю і люблю.
Варю обід. І смерті жду терпляче.
І вірші не пишу — я ними плачу.
Весна не тішить. Літо не втіша.
Сухим суха, спустошена душа.
Якби то ти долив її своєю —
у тебе ж її, рідний, через край,—
я смерті би не ждала, Бог із нею.
І сльози би не крапали з пера.
Жила б собі. Лічила ювілеї.
Зализував би час сліди сердечних ран.
І зорі би зоріли над землею,
як вікна в рай...