Василь Мисик – перекладач поезії Г. Лонгфелло

Наталія Куляса

Важливим кроком у засвоєнні поетичної спадщини Г. Лонгфелло в Україні стали переклади його віршів, здійснені В. Мисиком — «одним із найвидатніших наших поетів і одним із найсильніших наших майстрів художнього перекладу».

Найбільше уваги приділяв він поезії англомовній та персько-таджицькій. Шекспір, Мільтон, Берне, Байрон, Вордсворт, Кітс, Лонгфелло, Уїтмен — ось далеко не повний перелік англомовних поетів, до творчості яких причетний В. Мисик-перекладач. Не чужою була для нього й проза: 1938 р. вийшов (без зазначення прізвища) переклад роману Д. Дефо «Робінзон Крузо», а в 1962 р. побачив світ переклад твору О’Генрі «Королі і капуста».

На запитання одного з журналістів, звідки прийшло захоплення перекладами, В. Мисик відповів: «При читанні та перечитуванні гарних рядків з'являється бажання спробувати, як вони звучатимуть українською мовою». Однак багатогранність Мисика-перекладача дає підстави говорити про вагоміші мотиви його звернення до перекладацької творчості. Художні переклади він вважав важливим засобом збагачення літературної мови та її шліфування. Саме в жанрі перекладу, на думку майстра, «наша літературна мова має доводитись до кондиції, проходити випробування на міцність».

До поезії Г. Лонгфелло В. Мисик звернувся ще на початку 30-х років (на сьогодні відомо 15 здійснених ним перекладів). Любов до рідної мови, віра в її невичерпні можливості, знання мови оригіналу дали можливість українському поетові відтворити в своїх перекладах ідейно-естетичну своєрідність творів американського романтика та передати оригінальність його стилю. Порівняймо, для прикладу, оригінал і переклад поезії «A Psalm of Life». За своїми настроями вірш Г. Лонгфелло, написаний за одним присідом вранці 26 липня 1838 р. і того ж року опублікований у журналі «Knickerbocker Magazine», був близьким В. Мисику, який в своїх оригінальних творах та перекладах намагався осмислити ті події й процеси, свідком яких був. Російська перекладачка Т. Гнєдич писала: «Як справжній поет, він перекладає тільки те, що йому до душі, що він сам відчуває щиро й глибоко». А в «A Psalm of Life» читачі кількох поколінь знаходили відповідь на питання: як жити? Що робити? Чому не слід занепадати духом навіть у найтяжчі хвилини життя? Та «Псалом життю» приваблює не лише своєю темою, а й самобутньою художньою майстерністю. В. Мисик передає загальний настрій твору, рух його образної думки, зберігаючи ритміко-синтаксичний лад. Наведімо для прикладу першу строфу оригіналу й перекладу:

Tell me not, in mournful numbers, He жалій, співаче віщий,

Life is but an empty dream! — Що життя мине, як сон.

For the soul is dead that slumbers, Сон душі — це смерть; є вищий

And things are not what they seem. У житті твоїм закон.

Як і в оригіналі, в перекладі В. Мисика маємо 9 строф — катренів, написаних хореєм з перехресною римою abab та неоднаковою кількістю складів у рядках (8-7-8-7), що надає віршеві динамічності та напруженості.

Як перекладач з вимогливим художнім смаком і тонким чуттям слова, В. Мисик, уникаючи буквалізму, досягає адекватності в передачі мови й стилю віршів Лонгфелло, їхнього національного колориту. Тому пропущені в цитованій строфі слова та образи (mournful numbers, empty, slumbers) не збіднюють оригіналу, оскільки основну думку збережено.

Порівняння з оригіналом також засвідчує, що лексика Мисикового перекладу нібито віддалена від першотвору, але його узагальнювальні філософські формули досить точно передають суть відповідних формул Лонгфелло:

Вчора й Завтра — дві безодні, Дій — і дій лише сьогодні!
Що ні дна їм, ні кінця. Вір у себе і в творця!

Тут українському перекладачеві вдалося зберегти лексику оригіналу, метафори, епітети й порівняння. Персоніфікація абстрактних понять Вчора, Завтра робить вірш емоційно насиченим, допомагає посилити вплив на читача. В. Мисик дотримується думки, що «буквальність у перекладах призводить до сумних наслідків — до насильства над рідною мовою, до різних стильових курйозів». Однак «беззастережне засудження буквалізму штовхає на іншу крайність: з’явились переклади, за якими не завжди можна пізнати оригінал». Щодо «золотої середини», то тут, на думку В. Мисика, залишаються дві основні умови: почуття міри та художній такт». Саме відчуттям міри й такту позначений його переклад «The day is done, and the darkness...». В. Мисик тонко відчуває смислове та художньо-емоційне звучання першотвору:

I see the lights of the village Я бачу крізь дощ і мряку
Gleam through the rain and the mist, Сільські непевні вогні,
And a feeling of sadness comes over me І смуток мене обіймає,
That my soul cannot resist: І тисне серце мені.
A feeling of sadness and longing, І смуток, і поривання
That is not akin to pain. Без присмаку гіркоти,
And resembles sorrow only Що так подібні до туги,
As the mist resembles the rain. Як тихий дощ до сльоти.

В. Мисик точно відтворює формальні ознаки системи вірша, завдяки чому переклад легко сприймається сучасним читачем. В українському варіанті не втрачено 4-рядкові строфи з римуванням abcb та чергуванням чоловічих і жіночих рим. Адекватному відтворенню архітектоніки вірша сприяє збереження численних переносів, що робить поетичну мову напруженішою та емоційнішою. Коли ліричний герой Лонгфелло бачить вогні села («the lights of the village»), його охоплює почуття смутку («And a feeling of sadness comes over me»), і не випадково цей образ повторюється в наступній строфі («A feeling of sadness and longing...»). В українському варіанті маємо не лише ту саму структуру, а й місце повтору: фраза «І смуток...», якою починається третя строфа, звучить як відгук попередньої, доповнюючи й розвиваючи її. В. Мисик дбає не про те, щоб зберегти формальну кількість слів та зворотів, а щоб переклад мав те ж внутрішнє життя, що й оригінал, щоб слова рідної мови, які, на перший погляд, далекі від англійських, виконували адекватну стилістичну функцію, справляли таке саме враження на читача.

Наведімо кілька прикладів: «The darkness falls from the wings of Night» — «І з неба вечірня падає мла»; «A feeling of sadness comes o’er me» — «І смуток мене обіймає», «Whose distant footsteps echo / Through the corridors of Time» — «Чий крок лунає донині / у коридорах століть».

Іноді автор перекладу для досягнення художньої адекватності вдається до трансформації тропів. Так, яскрава іменникова метафора наприкінці четвертої строфи («the thoughts of day») трансформується в епітет «денні думки», або «the cares that infest the day» в останній строфі перекладається як «денні смутки».

Варто зазначити також, що В. Мисик знаходить вдалі відповідники влучних порівнянь Лонгфелло: «...the darkness / Falls from the wings of Night, / As d feather is wafted downward / From the eagle in his flight.» — «... і з неба / Вечірня падає мла, / Немовби пір’я, що вітер / Висмикує з крил орла»; «And the cares that infest the day / Shall fold their tents, like the Arabs, / And as silently steal away» — «А денні смутки мої / Згорнуть шатра, немов араби, / І підуть в інші краї».

Злободенно звучав в епоху радянського тоталітаризму й переклад «The Warning» — заключного вірша з циклу «Пісень про рабство». В. Мисик прагнув передати твір американського поета у всій його повноті, водночас дбаючи про легкість і плавність звучання українського вірша. У Лонгфелло строфа складається з 6 рядків, зв’язаних римуванням за схемою ababcc. У Мисика збережено шестивірші, перші дві строфи, як і в Лонгфелло, з’єднані анжанбеманом і є, по суті, початком монологу ліричного героя:

Не забувайте, як сліпий Самсон, Привів у храм, і як плечем наліг
Що лева переміг, колись попав Він на стовпи, що підпирали дах,
Осліплений, острижений в полон І згинув сам, і за собою всіх
І там покірно жорна обертав, Напасників своїх поверг у прах.
І вартовий його з тюрми, з тенет Сліпий, убогий раб, загинув сам,
До філістимців п’яних на бенкет А з ним і вся юрба, весь хор і храм.

В. Мисик не вступає в суперечність із оригіналом і намагається досягти чіткості основної думки твору, цілісності стилю. Внесені зміни здебільшого стосуються тих елементів, котрі не руйнують поетичну модель, а це надійний показник реалістичності перекладу. Цілком вмотивована, зокрема, заміна старого ізраїльтянина (the Israelite of old) Самсоном. Тут перекладач ніби розшифровує оригінал, роз’яснює його, дає читачеві можливість краще зрозуміти основний сенс твору. І це не поодинокий випадок наближення В. Мисиком незрозумілих місць іншомовного твору до нашого читача. Використання слів хор, храм, прах і тлін, юрба замість thousands цілком доречне. Вмотивовані також елементи оцінки, які відсутні в оригіналі, але випливають з нього: «острижений в полон» (Самсон) та «філістимці п’яні».

Цікавий переклад вірша «Walter Von Der Vogelweide» («Вальтер Фон дер Фогельвейд»), в якому точно передано сюжетні ходи, настрій, метрику і римування оригіналу.

Vogelweide, the Minnesinger, Фогельвейд, співець кохання,
When he left this world of ours Як життя своє скінчив,
Laid his body in the cloister, Під собором монастирським
Under Wurtzburg — Minster towers. В славнім Вюрцбургу спочив.

Ритміка перекладу така, як і в першотворі. Слід зауважити, однак, що іноді В. Мисик добирає не зовсім точні відповідники деяких слів, змінює загальний настрій вірша. Так, евфемізм Лонгфелло «place of rest» передано як «гріб», не зовсім вдалими є відповідники висловів «children of the choir» — «півчі» та «tradition only tells us» — «ми знаєм тільки з уст людських тепер». І все ж загалом переклад дає можливість українському читачеві відчути особливості поетичного бачення Лонгфелло.

Глибиною змісту, лаконізмом та багатством звучання привернула увагу В. Мисика й знаменита «Стріла і Пісня» («The Arrow and the Song»), що стала в Америці хрестоматійною.

Твір складається з 3-х чотиривіршів, що становлять своєрідну логічну тріаду: теза - антитеза - синтез: І строфа («Стріла») - теза; II строфа («Пісня») — антитеза; III строфа («Стріла і пісня») — синтез (стріла і пісня виступають у новій якості). Перекладач зберіг архітектоніку вірша в цілому, розмір і розташування рим. Як і в оригіналі, в перекладі синтаксично ідентичні початкові рядки перших двох строф. Рими тут точні, але їхні закінчення в першій і другій строфі в українському варіанті різні:

I shot an arrow into the air, Я з лука стрілочку пустив.
It fell to earth, I knew not where. Слідив її — й не прислідив.
I breathed a song into the air, У світ я пісеньку послав.
It fell to earth, I knew not where. Шукав її — не відшукав.

Вірш Лонгфелло починається словами: «I shot an arrow into the air». Більшість же українських і російських поетів, не зважаючи на те, що перед «arrow» стоїть неозначений артикль, починали переклад словом «стріла»: «Стрелу из лука я пустил» (Д. Михаловский), що дещо спотворює зміст оригіналу. Адже в англійській мові цей артикль вказує на узагальнено-смислову, а не на конкретну спрямованість іменника. Якась одна стріла, як і пісня, була випущена ніби мимоволі, між іншим, їй не надавалося якогось особливого значення. Акцентування ж на слові «стріла» надає йому символічного значення, не притаманного оригіналу, в основі якого лежить лірична інтонація. Саме цей нюанс і вловив В.Мисик, передаючи граматичне значення неозначеного артикля «...Я з лука стрілочку пустив». Однак використання пестливих форм (стрілочка, пісенька) привело до незначного стилістичного переосмислення оригіналу, його українізації. Це, по суті, поодинокий випадок у перекладацькій практиці В. Мисика. Він, як правило, прагне передусім збагнути смисл фрази, слова, з’ясувати для себе його значення і вже тоді вибрати те, що найдоцільніше в даному контексті, намагаючись при цьому не вносити в текст нічого нового. «У Мисика, — пише М. Новикова, — скромність «самовиявлення» надто дивовижна. Мінімум пропусків і дописувань, додержання першоджерела зразкове: пофразне, послівне». Прикметний в цьому плані переклад вірша «The village blacksmith», в якому описано реальну кузню на Брател Стріт, що стоїть під розлогим каштаном (under a spreading chestnut tree), і в якій з ранку до ночі (from morn till night) працює коваль. Г. Лонгфелло використовує в поезії оригінальні епітети, своєрідні порівняння та метафори, більшість з яких В. Мисик відтворює еквівалентними відповідниками: «His brow is wet with honest sweat» — «З тяжкої праці чесних рук»; «They love to see the flaming forge» — «Поглянуть на вогонь / На іскорки легкі»; «And with his hard, rough hand he wipes / A tear out of his eyes» — «І він підхоплює сльозу в кулак могутній свій»; «And catch the burning sparks that fly / like chaff from a threshing floor» — «Хапати, як полову, їх / До трепетних долонь». Іноді він вдається і до трансформації. Так, порівняння наприкінці першої строфи «And the muscles of his brawny arms / Are strong as iron bands» трансформує в метафору «Залізні м’язи аж бринять / У жилавих руках». Вона сприяє досконалому відтворенню конкретності образу, перебуває в тісному семантичному й структурно-стилістичному зв’язку з контекстом перекладу. Замість образного порівняння на початку другої строфи «His face is like the tan» в перекладі маємо яскравий епітет «засмага вогнева». Отже, В. Мисик дбає про те, щоб, передаючи зміст іншомовного твору, відтворити й своєрідність образного мислення автора. Завдяки цьому переклад приносить українському читачеві ту ж саму насолоду і викликає у нього такі ж почуття, думки й емоції, що й вірш Лонгфелло в англомовного читача.

Як бачимо, в перекладацькій творчості В. Мисик відходить від копіювання іншомовного синтаксису, фразеології, пише по-українськи, на основі власного життєвого і поетичного досвіду малюючи задану автором оригіналу картину.

Л-ра: Слово і час. – 2000. – № 12. – С. 42-47.

Біографія

Твори

Критика