Спиридон Черкасенко в публіцистиці Василя Ґренджі-Донського
Олеся Барчан
Спиридон Черкасенко (1876-1940) - видатна постать в історії української літератури, журналістики та культури. Народився на Херсонщині (нині Миколаївська область). Закінчив Новобузьку учительську семінарію, вчителював у різних народних школах Катеринославщини, проводив активну просвітницьку роботу серед шахтарських робітників. У 1910 році переїжджає до Києва, де співпрацює зі всеукраїнськими виданнями «Світло», «Рада», «Літературно-науковий вісник», «Дзвін». Його творчий доробок становить понад 30 збірок поезій, оповідань, драм, романів. Він є укладачем підручників для українських шкіл («Рідна школа», «Буквар», «Читанка», «Найпотрібніші правила правопису», «Граматика» та ін.). С.Черкасенко відомий як активний борець за українську державність періоду УНР. З 1923-го по 1927 роки він проживав на Закарпатті і зробив чималий внесок у розвиток української закарпатської культури та освіти. У зв’язку з політичними перипетіями на Підкарпатській Русі у 20-30-х pp. XX ст., змушений був емігрувати до Чехії, де й прожив до кінця життя. Був свідком боротьби за Карпатську Україну. У цій боротьбі загинув єдиний його син.
Відомий дослідник О. Мишанич відводить С. Черкасенкові належне місце в будівництві української державності. «С. Черкасенко,— відзначає вчений, — пережив трагедію митця, вирваного з виру революційних подій і закинутого долею на чужину. В еміграції прийшла переоцінка цінностей: він критично поглянув на свою творчість і громадську діяльність. Йому боліла українська державна справа, але вона у нього проходила через серце художника, людини з народу, що хотіла бачити свій край вільним, без «панів і попів». Він не став «перекотиполем», створив свій поетичний ідеал вільної України, який проніс крізь усе життя. Майже чотири десятиліття він працював для свого народу, відчуваючи себе його сином, невіддільною частиною його біди, радощів і надій».
Творча спадщина Спиридона Черкасенка у радянський час була вилучена з літературного процесу. Повернення його в українську літературу відбулося з виданням у 1990-му році збірки його вибраних творів «Спиридон Черкасенко. Поезії». Оцінюючи роль та місце митця в українській літературі, упорядник та автор передмови Олег Бабишкін зазначив: «Спиридон Черкасенко входить у нашу багату талантами поезію насамперед як поет-лірик, співець найтонших почуттів і найспостережливіших настроїв в усьому живому довкола. Він не цурався громадянських тем, вірші про шахтарів чи не найкращі в українській поезії про тяжку працю вуглекопів».
Сьогодні найповнішим виданням творчого доробку Спиридона Черкасенка є двотомне зібрання (Київ, 1991). Першим найбільш ґрунтовним дослідженням його життєвого та творчого шляху є передмова О. Мишанича до цього видання. У ній він називає працю С. Черкасенка «цілим материком літератури: поезії, драматургії, прози, публіцистики, сатири, літературної критики, журналістики, педагогіки».
На процес національного самоусвідомлення українців Закарпаття, яке на той час увійшло до складу Чехословаччини (1919 рік), значний вплив мала українська еміграція, до якої належали В. Пачовський, О. Олесь, Б. Лепкий, У. Самчук, І. Панькевич, М. Садовський, О. Бадан, С. Черкасенко. Як зазначав О. Мишанич, «свій талант, великий творчий і життєвий досвід вони поставили на службу Закарпаттю і багато спричинилися до розвитку тут культури, літератури, театрального та хорового мистецтва...». Багатоманітна діяльність Спиридона Черкасенка на ниві культури, мала значний вплив на розвиток журналістики, літератури, театру, шкільної справи на Закарпатті у 20-30 pp. XX ст.
Прогресивні погляди С. Черкасенка на необхідність будівництва незалежної української держави, усвідомлення себе представниками української нації знайшли підтримку серед тогочасної закарпатської творчої інтелігенції. Зокрема, ідеї С. Черкасенка, що стосувалися розвитку літератури, журналістики, розбудови українського театру, виховання молоді Закарпаття підтримував і пропагував відомий журналіст та письменник Василь Ґренджа-Донський.
На зацікавлення Василя Генджі-Донського ідеями С. Черкасенка вказував Михайло Мольнар. У статті «Доля співця полонин» він відзначав, що саме постать Спиридона Черкасенка (а також закарпатський фольклор, поезія Шевченка, творчість інших галицьких та деяких українських письменників, які жили тоді на Закарпатті: В. Пачовського, М. Підгірянки, О. Олеся та ін.) суттєво вплинули на формування творчої та активної громадянської позиції молодого письменника. «Говорячи про тогочасний літературний рух на Закарпатті, — наголошував дослідник, — не можна забувати, що на початкуючій, молодій літературній закарпатській генерації не так легко було взагалі вивчати традиції українських письменників (а не то що їх продовжувати) й ознайомлюватися з творчістю кращих тогочасних авторів інших українських земель (а тим більше критично її оцінювати)... Лише незначна кількість закарпатських літераторів-ентузіастів уперто домагалися того, щоб літературні традиції всього українського народу стали і їхніми традиціями та сприяли усвідомленню культурної єдності закарпатських українців з усім українським народом».
З приводу вагомого внеску Спиридона Черкасенка у розвиток прогресивної української преси на Закарпатті у 20-30 pp. XX ст., до якої, без сумніву, можна віднести часопис «Свобода», висловив відомий журналістикознавець Василь Габор. Аналізуючи місце та роль вищезгаданого видання в інформаційному просторі тодішнього Закарпаття, дослідник відзначив неабияку заслугу головного редактора газети О. Наріжного, який зумів об’єднати навколо «Свободи» високоосвічених авторів-емігрантів, серед яких був і Спиридон Черкасенко (а поряд - І. О. Бочковський, М. Литвицький, С. Сірополко, Л. Романюк, С. Шелухін та ін. - авт.). Саме ця національно свідома інтелігенція, на думку В. Габора, «не тільки піднімала часопис на високий рівень, а й, розцінюючи суспільно-політичні явища з загальноукраїнських позицій, сприяла консолідації нашого народу та кристалізації українського характеру Закарпаття».
Заслуговує на увагу стаття Йосипа Баглая «Василь Ґренджа-Донський і Спиридон Черкасенко», в якій автор робить акцент на оцінці Василем Ґренджою-Донським як журналістом ролі С. Черкасенка у розвитку українського професійного театру, драматургії. «В опублікованій спадщині Василя Ґренджі-Донського, - відзначає дослідник, - фігурує чимало імен визначних діячів української культури - поетів, прозаїків, драматургів, артистів, режисерів, хореографів, диригентів, композиторів, художників тощо, які були причетні до українського національного відродження на Закарпатті у 20-30-х роках нашого століття».
Думки М. Мольнара, В. Габора, Й. Баглая не знайшли належного продовження у дослідженнях про Василя Ґренджу-Донського. Тому на аналізі конкретних публікацій зробимо спробу простежити роль і місце С. Черкасенка в становленні світоглядних засад, творчому зрості В. Ґренджі-Донського та з’ясувати оцінку закарпатського митця діяльності С. Черкасенка на ниві духовного розвитку українців краю.
Василь Ґренджа-Донський присвятив три публікації Спиридону Черкасенкові: «Спиридон Феодосійович Черкасенко. З приводу 50 років з дня народження» (Пчілка, - 1926, С.71), «Спиридон Теодосієвич Черкасенко» (Наша земля. - 1927 - Р.1 - Ч. 1. 15 лютого. - с.13-14), «Спиридон Черкасенко - 60 річний» (Українське слово. - Ужгород. - 24 грудня. - 1936). Згадки про С. Черкасенка можна простежити й у деяких інших статтях журналіста.
В. Ґренджа-Донський-журналіст високо оцінює внесок С. Черкасенка в розбудову української та закарпатської культури і називає його «українським майстром слова», «видатним українським драматургом», «гарячим пропагатором української школи», «першим співцем робочого люду на Україні», який, хоч родом із Херсонщини, є «славним поетом і драматургом руського народу за Карпатами» та «спричинився до піднесення нашого літературного відродження».
Набувши значного досвіду роботи в редакціях київського педагогічного журналу «Світло», газети «Рада», журналах «Літературно-науковий вісник» та «Дзвін», Спиридон Черкасенко використовує його в своїй публіцистичній діяльності, продовжуючи боротьбу за національне пробудження на сторінках закарпатської преси, зокрема у виданнях «Свобода», «Вперед», «Пластун», «Наша земля», «Пчілка», «Просвіта», «Літературний листок» та ін. З приязню згадує Василь Ґренджа-Донський про своє знайомство з українським журналістом. У спогадах він пише: «З Спиридоном Феодосійовичем, ще роками перед тим познайомив мене знаменитий декламатор, актор і режисер Михайло Біличенко. З Черкасенком ми часто сходились, в гостях бував він у мене, а ще частіше я у нього... Коли я почав редагувати і видавати «Нашу Землю», часто радився я з Спиридоном Феодосійовичем, адже він був старший, досвідчений письменник. Хоч співробітником моїм він не був, все ж дав мені деякі вказівки відносно українських письменників, про яких я завів постійну рубрику з літературознавства». Таким чином С. Черкасенко, даючи цінні професійні поради В. Ґренджі-Донському як головному редакторові «Нашої землі», сприяв формуванню його майстерності як редактора та публіциста.
У публікаціях «Спиридон Теодосійович Черкасенко», «Спиридон Черкасенко - 60-літній» та ін. В. Ґренджа-Донський дає загальну оцінку творчому доробку прозаїка, поета та драматурга. В. Ґренджа-Донський акцентує увагу на біографії митця та становленні його світоглядних засад. Він вказує також на те середовище, в якому зростав і формувався Спиридон Черкасенко, вплив митця на тематику та ідейний зміст його творчості. «Довге перебування між робітниками на копальнях і залізниці, - пише журналіст, - багаті спостереження з їх життя дали певний напрямок творчості С. Черкасенка і зробили його першим співцем робочого люду на Україні, про що свідчить як перша збірка поезій «Хвилини», збірки оповідань «На шахті», «Вони перемогли», п’єси «Хуртовина», «Петро Кирилюк», «Повинен», «Земля», славна «Казка старого млина», так і більшість пізніших творів аж до сьогодні».
Оглядаючи громадську діяльність та творчість Спиридона Черкасенка, Василь Ґренджа-Донський у статті «Спиридон Теодосієвич Черкасенко» відводить значне місце літературним досягненням цього українського митця. «Перебуває між нами знаменитий український поет Спиридон Т. Черкасенко, - писав він у «Нашій землі», - якого доля кинула далеко від рідного краю, аж на зелене Підкарпаття. Це його трагедія, а наше щастя, бо спричинився він до піднесення нашого літературного відродження...».
Влучно поглиблює думку журналіста дослідник О. Мишанич, який стверджує, що саме в Ужгороді. Черкасенко пише поезію, пристосовану до молодої аудиторії, проте не менш виразного патріотичного звучання. «Збірка «Поезії для молоді» (Ужгород, 1926), - вважає О. Мишанич, - відіграла значну роль у становленні української поезії на Закарпатті, була зразком вишуканої літературної мови і сучасної віршової техніки, що для тодішніх умов Закарпаття мало першорядне значення».
Високу оцінку поетичній творчості митця дає Лідія Голомб. «Виразно політичний письменник і публіцист, - зазначає дослідниця у статті «Спиридон Черкасенко та його діяльність на Закарпатті», - С. Черкасенко був водночас і ніжним, мрійливим ліриком, співцем кохання та природи. Його ліричні поезії, що творилися в руслі літературної течії символізму, відзначаються музичністю, вишуканим малюнком строфи, імпресіоністичним багатством кольорів, красою й виразністю полісемантичних образів-символів... Для поетів-закарпатців 20-30-х років майстерна лірика С. Черкасенка була справжньою школою».
Особливу увагу В. Ґренджа-Донський приділяв драматичній творчості митця. «...Особливо драми забезпечили йому світле місце в українській літературі, - писав він у портретному нарисі «Спиридон Черкасенко - 60-річний». Як театральний критик, рецензент В. Ґренджа-Донський вміло дає оцінку найвдалішим, на його думку, п’єсам: «Страшні гекатомби великої війни викликали протест поета, що вилився в його трагедії «По що тирса шелестіла». Є це козацька, напівісторична драма, що принесла поетові велику славу, є це краса, як мовою (віршом) так змістом. Ця драма, разом з «Казкою старого млина» не сходить зі сцени українського театру».
В роки перебування на Закарпатті Спиридон Черкасенко продовжує працювати в жанрі драми, звернувшись до дитячої тематики. Він написав для молоді десять п’єс, з яких три - прозою, що дало підстави публіцистові В. Ґренджі-Донському назвати його основоположником дитячого театру на Закарпатті. Драматургічну діяльність С. Черкасенка високо оцінив В. Ґренджа-Донський, бо сам вважав, що театр є «святинею нашої рідної культури», «трибуною нашого рідного слова, який сповняє святу свою місію».
Проблема виховання національно-свідомої освіченої молоді завжди була в центрі уваги Василя Ґренджі-Донського - публіциста. Він вважав, що народ, який «має армію національно-свідомої молоді, доб’ється нарешті до своєї Волі, до своєї національно-господарської незалежносте». Тому в своїх публікаціях він надає особливого значення творам С.Черкасенка для дітей, які друкувалися в закарпатських часописах «Пчілка» та «Пластун» а також його участі у розвитку молодіжної організації «Пласт»на Закарпатті. «Писав багато для дітей і для народу, - зазначає публіцист у нарисі «Спиридон Теодосієвич Черкасенко» у «Нашій землі». - Відомі дитячі збірки й повісті: «Діткам», «Маленький Горбань та інші оповідання», «На шахти» й інші...Від самого початку почав писати у нашій «Пчілці» і в пластунському «Пластуні». Написав прегарний гімн пластунів, якого перебрала і Західна Україна».
У статтях «Спиридон Теодосієвич Черкасенко» та «Спиридон Черкасенко - 60-літній» Василь Ґренджа-Донський підкреслює діяльність С. Черкасенка і в сфері освіти. На думку публіциста, Спиридон Черкасенко «в часописах, і на учительських курсах та з’їздах був активним пропагатором ідеї української школи на Україні; для народних шкіл склав кращі підручники: «Початок-Буквар», «Рідна школа», читанки від першої до четвертої кляс і «Короткий курс правопису», ч. І і II».
У статті «Спиридон Теодосійович Черкасенко (з приводу 50 років з дня його народження)» у педагогічному часописі «Пчілка» Василь Ґренджа-Донський представляє Спиридона Черкасенка як автора «чудесних віршів і п’єсок». Стиль публікації розрахований на широку аудиторію, в тому числі й дитячу, тому автор просто і дохідливо знайомить читачів з біографією та тематичним діапазоном творчості митця, відзначаючи, що «сам він походить з селянської родини і, як колишній учитель, дуже любить діточок, особливо селянських. В п’єсці «Бідний Лесько» можна сказати, що учитель - то сам автор, який дуже любить і спомагає бідного ученика».
Публікація «Спиридон Теодосієвич Черкасенко» (1928 рік) стала причиною того, що Спиридону Черкасенку довелося протягом 3-ох діб залишити Закарпаття. Василя Ґренджу-Донського як автора публікації чеська влада у цей час вважала пропагандистом комуністичних ідей. А отже, підозрілість влади впала і на Спиридона Черкасенка. У 1936-му році Василь Ґренджа-Донський у статті з нагоди 60-річчя Спиридона Черкасенка відзначає, що той «приневолений покинути Підкарпаття, на якому полишив для нас такі цінні сліди...» З болем у серці автор публікації патетично додає: «Всі ми зі сльозами в очах прощали дорогого нашого Спиридона Теодосієвича».
У своїх публікаціях професійно оцінював діяльність Спиридона Черкасенка на ниві літератури, журналістики, театру, освіти і справедливо вважав його «українським письменником європейської слави», який «забезпечив собі місце серед незабутніх».
Л-ра: Ужгородський університет. Науковий вісник : Серія: Філологія. – Ужгород, 2004. – Вип. 9. – С. 112-115.
Твори
Критика
