Наталя Забіла. Годинник

Стоїть собі годинник
на столику у нас,
години та хвилини
відстукує весь час.

Його блискучі стрілки
не спиняться ніяк,
і завжди чути тільки:
тік-так,
тік-так,
тік-так.
Пора, пора вставати!
Минула ніч давно.
Прокиньтеся, малята,
погляньте у вікно:
надворі сонце світить,
цвіте червоний мак.
– Вставайте, любі діти!
Тік-так,
тік-так,
тік-так.
В садочку сміх та галас,
гуляє дітвора.
Набігались, награлись –
обідати пора.
А може, не пора ще?
Ну, хто подасть нам знак?
Годинник зна найкраще:
тік-так,
тік-так,
тік-так.
Заходить сонце красне.
Іде нічна пора.
Лягає спати вчасно
слухняна дітвора.
Сплять люди і тварини,
і тихо й темно так…
Не спить лише годинник:
тік-так,
тік-так,
тік-так.