Хто я? Філософське питання

Протягом усієї історії людства 2 коротких слова «Хто я?» змушували поетів братися за перо, філософів – відправлятися у гори, а шукачів істини просити допомоги в оракула. З часів давньогрецького афоризму «Пізнай себе», написаного на Храмі Аполлона, і до рок-хіта «Хто ти» групи The Who філософи, психологи, академіки, вчені, артисти, теологи та політики були зайняті питання самоідентифікації. За цей час назбиралася величезна кількість найрізноманітніших гіпотез, однак вони мають досить мало спільного. Здавалося б, ідеться про винятково розумних і талановитих людей.

Чому ж вони спільними зусиллями за стільки віків не змогли отримати єдину правильну відповідь? Справа у тому, що сама концепція питання «Хто я?» базується на одному суперечливому моменті. Про яке Я йдеться: про сьогоднішнє Я чи про те, яким Я був 5 років тому? Можливо, про те Я, що буде через 50 років? Окрім того, яке це Я, слід ще з’ясувати, коли саме це Я має розглядатися: на цьому тижні, сьогодні, у цю годину, у цю секунду? Та й узагалі, що таке Я? Я – це моє фізичне тіло чи Я – це мої думки та відчуття? Можливо, Я – це мої дії?

У цих каламутних водах абстрактної логіки дуже важко знайти потрібний шлях. Щоби продемонструвати всю складність цього завдання, давньогрецький історик Плутарх любив розповідати історію про корабель. Тесей – міфічний цар Афін, що власними силами переміг жахливого Мінотавра на острові Кріт та повернувся додому на кораблі. На честь такого героїчного вчинку афіняни протягом тисячоліть дбайливо зберігали корабель у гавані і щорічно повторювали маршрут свого царя. Щоразу, коли певна частина корабля ламалася, її замінювали ідентичною деталлю з того ж матеріалу. Звісно, з часом оригінальних деталей корабля не лишилося. Плутарх на прикладі корабля Тесея пояснював сутність філософського парадокса, що пов’язаний із поняттям постійності ідентичності. Як може щось залишатися собою, коли усі його частини замінені?

Давайте уявимо 2 кораблі. А – той, на якому прибув Тесей, В – корабель, на якому тисячі років потому плавали афіняни. Питання доволі просте: чи можна поставити знак рівності між А та В? Хтось скаже, що протягом років був лише один корабель Тесея і він, незважаючи на постійні зміни, у кожен момент часу лишався все тим же легендарним кораблем. Тобто кількісно ці два кораблі ідентичні, не дивлячись на відсутність хоча б однієї спільної деталі. Згідно з цією логікою – А дорівнює В. Однак існує й інша думка. Вона полягає у тому, що Тесей ніколи не перебував на кораблі В, а це – необхідна якісна властивість того самого корабля. Тобто немає безпосереднього зв’язку з Тесеєм, відповідно, корабель не може називатися його ім’ям. Ці два кораблі ідентичні лише кількісно, але не якісно. Таким чином, А не дорівнює В.

Уявімо ще один варіант. А що, як хтось зібрав усі старі частини корабля, які поступово замінювалися на нові, і з них збудував би цілий оригінальний корабель? Якби це сталося, ми буквально отримали би 2 кораблі: один у Афінах, а інший на чиємусь подвір’ї. При цьому кожен із них претендував би на звання корабля Тесея, хоча таким може бути лише один.

То який же справжній? І, що більш важливо, який це має стосунок до вас? Справа у тому, що ви, як і корабель Тесея, є набором деталей, що постійно змінюються: фізичне тіло, розум, емоції, обставини, і навіть наші дивацтва зазнають безперервних змін. При цьому ви якимось фантастичним, часом навіть абсолютно нелогічним, чином лишаєтеся самим собою. Саме це є однією з причин, чому питання «Хто я?» настільки складне. Щоб відповісти на нього, вам, як і багатьом найсвітлішим головам, що міркували про це задовго до вас, доведеться пірнути у безкрайній океан філософських парадоксів. Або ж ви можете просто сказати собі: «Я – легендарний герой, що пливе на розкішному кораблі назустріч епічній пригоді». Це може спрацювати.