Культові режисери без кіноосвіти

Університетський ступінь, безперечно, — річ потрібна. Без вищої освіти інколи дуже складно досягнути чогось більшого. Але, майже завжди зустрічаються виключення. У сфері мистецтва їх більше, ніж деінде. Сьогодні ми згадаємо великих кінорежисерів, які ніколи не навчались у кіношколах. Деякі з них, взагалі, ніде не навчались.

Крістофер Нолан

За життя визнаний «генієм», Крістофер Нолан, не дивлячись на притаманні йому академізм і режисерську точність, ніколи не отримував кінематографічної освіти. Він вивчав англійську літературу у Лондонському університеті UCL і, ще під час навчання, за 300 фунтів стерлінгів зняв свій дебютний малобюджетний трилер «Переслідування». Завдяки цьому фільму молодого режисера помітили, і, вже за 3 роки довірили зняти картину з більшим бюджетом: так з’явилась велична «Пам’ятай». І після цього кар’єра Нолана пішла догори.

Террі Гілліам

Автор «Страху і ненависті у Лас-Вегасі» і «Бразилії» в університеті вивчав політику, а у вільний час малював карикатури. Коли почалась В’єтнамська війна, Гілліама покликали до армії США, але такий «подарунок долі» його не влаштовував. Тому майбутній режисер втік до Англії, де познайомився з Джоном Клізом, Гремом Чепменом, Еріком Айдлом, Майклом Пейліном і Террі Джонсом. Через декілька років вони усі разом створили комік-трупу «Монті Пайтон». Гілліам був аніматором серіалу «Літаючий цирк Монті Пайтон», а згодом – співрежисерував повнометражні стрічки комік-трупи разом з Джонсом. Вже без «пітонів» (але періодично задіюючи їх в якості акторів) Гілліам почав сольну кар’єру кінорежисера.

Квентін Тарантіно

Мабуть, найяскравіший приклад режисера без кіноосвіти. Тарантіно пізнав ази усього, що стосується кіно, працюючи у магазині відеопрокату. Там Квентін передивився усі наявні фільми – від світової класики до відвертого трешу. Пізніше цю специфічну і дуже еклектичну манеру бачення він використає як основну фішку своїх сценаріїв та режисури: у його кінокартинах можна вгледіти лейтмотиви фільмів, які, здається, ніхто, окрім Тарантіно, й не дивився.

Пол Томас Андерсон

Один з головних постановників сучасності теж ніколи не навчався режисурі. Та й іншої профільної освіти він так і не отримав. З коледжу Пол Томас пішов після двох семестрів, а в університеті Нью-Йорку провчився лише 2 дні. Після цього Андерсон зняв короткометражку «Кава і цигарки» (так-так, як в Джармуша), яку показали на престижному кінофестивалі «Санденс», і вже через три роки у режисера був контракт на постановку свого дебюту – «Фатальної вісімки». А далі вже буде історія.

Стівен Спілберг

Один з головних американських режисерів всіх часів почав знімати короткометражки ще в дитинстві – на 8мм камеру, подаровану батьками. Тим не менш, по закінченні школи Спілберга не прийняли до кіноінституту: в усьому винні погані оцінки. Вищу освіту Стівен, врешті-решт, отримав на факультеті літератури, паралельно продовжуючи знімати короткометражні фільми. Один з них, під назвою Amblin', помітили продюсери і запропонували молодому постановникові місце на телебаченні. З цього й стартувала кар’єра Спілберга – спочатку з «Шугарлендського експресу» і «Дуелі», а потім – з кінотеатрального дебюту, легендарних «Щелеп».

Пітер Джексон

Потрібно розпочати з того, що Пітер народився в маленькому містечку у Новій Зеландії, де мешкало не більше як півтори тисячі людей. Про яку профільну освіту могла йти мова в даній ситуації? Тож, Пітер Джексон взагалі не отримав ні середньоспеціальної, ні вищої освіти.

Триразовий оскароносець почав знімати кіно ще в дитинстві. Одного разу друг родини подарував маленькому Пітерові аматорську відеокамеру. Таким чином, на горищі батьківського будинку, він почав створювати лялькові фільми в техніці stop motion та експериментував з саморобними спецефектами. У 16 років він кинув навчання у школі і влаштувався працювати до редакції газети, але жити продовжував з матір’ю, щоби пошвидше назбирати грошей на кінообладнання.Через 10 років він разом зі своїми друзями розпочне зйомки «Інопланетного рагу» ( у прокаті «Поганий смак») – першопочатково як аматорське кіно без бюджету та сценарію, треш-комедію про захоплення інопланетянами маленького новозеландського селища. Чотири роки він працював над фільмом, і той, врешті-решт, переріс задум. Знайомий Джексона, навіть, зміг влаштувати кінопоказ цієї роботи на Каннському кінофестивалі. У підсумку, «Інопланетне рагу» продали в десяток країн, і це допомогло вивести кар’єру молодого постановника на новий рівень.

Сьогодні, Пітер Джексон є одним з найуспішніших та найкасовіших світових режисерів. Але, новозеландець і не думає про отримання кіноосвіти. Він впевнений, що увесь необхідний досвід можна отримати тільки завдяки напрацьованому досвіду та практиці. А практикує він дуже часто і з задоволенням.

Люк Бессон

Люк Бессон взагалі не отримав ні вищої, ні середньої спеціальної освіти. Отримавши популярність, режисер зізнався, що до 16 років у нього не було навіть телевізора. Саме тому, геній французького кінематографу не був знайомий з величними творіннями колег по цеху, не мав уявлення про масову культуру.

Однак, до рук юного Люка якось потрапила камера, і це перетворилось на історію кохання до кіномистецтва тривалістю понад 35 років. Перший свій фільм режисер створив у віці 22 років, і після цього не звертав з обраного шляху.

Акіра Куросава

Відомий японський кінорежисер також не отримав кіноосвіти. Вся річ у тому, що Куросава з дитинства займався живописом. Деякі його картини, навіть, експонувались в музеях, проте, поступити до академії мистецтв. Проте, поступити до академії мистецтв Акіра так і не зміг.

Від безнадії він почав працювати помічником режисера на знімальному майданчику. І тут розпочалось так! У 1950 році вийшов його перший хіт під назвою «Расьомон». Всього на рахунку геніального режисера 31 кінокартина.

Такі фільми-шедеври як: «Сім самураїв», «Охоронець» і «Ран» –назавжди увійшли в історію світового кінематографу.

Стенлі Кубрик

Найталановитіший режисер США, майстер своєї справи, беззаперечний геній був справжнім двієчником. Він ледь-ледь закінчив школу і через погані оцінки втратив можливість поступити до коледжу. Пізніше, Кубрик зізнався, що у школі його не цікавило абсолютно нічого.

Перші декілька років самостійного життя він присвятив філософії, в 23 – зняв свою першу кінокартину.

Кубрика при житті визнали генієм, який прагнув до досконалості у кожному кадрі , виснажуючи акторів безліччю дублів. Найцікавіше, що у постановника не було режисерського Оскара. Ось вона, глобальна несправедливість. Хоч самого Кубрика, здається, це анітрохи не турбувало.

Приклади великих режисерів доводять, що не завжди наявність диплома про вищу освіту говорить про професійні якості людини. Але, ми в жодному разі не закликаємо розпочинати студентську революцію й кидати університет. Просто інколи для досягнення професійних вершин достатньо відшукати лише свій неповторний шлях.