Що таке ліногравюра
Ліногравюра - спосіб використання лінолеуму для створення відбитків. Поряд із ксилографією відноситься до групи технік високого друку, де слід на папері залишають частини пластини, що виступають. Хоча сам лінолеум як покриття для підлоги був винайдений в 1860-х роках, техніку ліногравюри вперше випробували десь між 1905 і 1913 роками художники групи «Міст» (Die Brücke) у Німеччині, де подібним чином друкувалися шпалери.
Опис техніки ліногравюри
Виготовлення відбитків починають із нанесення рельєфу на фрагмент лінолеуму товщиною від 2,5 до 5 мм. Малюнок у дзеркальному відображенні вирізається гострим ножем або V-подібною стамескою. Після цього лист за допомогою валика покривається фарбою того ж типу, що використовується в ксилографії. При цьому варто враховувати, що велика кількість фарби може залити дрібні деталі, а через занадто малу деякі ділянки можуть залишитися непродрукованими. На профарбовану поверхню кладуть аркуш паперу й притискають до матриці пресом або вручну.
Нюанси ліногравюри
Лінолеум - гладкий матеріал без направляючої текстури, тому його можна різати в будь-якому напрямку. І хоча м'якість значно полегшує різьблення, вона часто ускладнює прорізування тонких ліній.
Кольорові ліногравюри можна друкувати, вирізаючи окремі матриці для кожного задуманого кольору, як у гравюрі на дереві. Або, як продемонстрував Пабло Пікассо, можна використовувати один шматок лінолеуму: наклавши черговий колір на папір, художник чистив пластину і зрізав уже відпрацьовані фрагменти, залишаючи ті, на які ще потрібно нанести фарбу.
Завдяки простоті й дешевим матеріалам цей метод широко використовується в школах, щоб познайомити дітей із мистецтвом естампу. Початківці й непрофесійні художники також часто починають із лінолеуму, перш ніж перейти до дерева. Оскільки цей матеріал відносно тонкий і м'який, отримати відбиток на папері можна й без друкарського верстата, вручну, наприклад, притиснувши тильною стороною дерев'яної ложки.
Цікаві факти про ліногравюри
Техніка широко розповсюдилася завдяки Пабло Пікассо й Анрі Матіссу. Першим із російських художників ліногравюру застосував Микола Шевердяєв, чиї роботи виставлялися в Парижі в 1907 році. У 1911 році чеський емігрант Войцех Прейсіг вперше представив «лінолеумну гравюру» в Нью-Йорку. У своїх публікаціях про ліногравюри в 1926-1929 роках художник і гравер Педро Жозеф де Лемос увів нові методи для кольорового друку, в тому числі - початкове друкування ключових блоків.
Ліногравюру використовували у своїй творчості Мауріц Корнеліс Ешер, Іван Павлов, Борис Кустодієв, Володимир Фаворський, Олександр Дейнека, Яків Гніздовський, Георг Базеліц і багато інших. Сьогодні ліногравюра популярна серед вуличних художників.
Яскраві приклади ліногравюри
«Жінка в капелюсі» (1962) була саме тим відбитком, який Пікассо створив однією матрицею, а не безліччю блоків для кожного кольору. Він почав із найсвітлішого кольору й закінчив найтемнішим. У 2015 році портрет його дружини та музи Жаклін Рок був проданий на аукціоні Christie's у Лондоні за 461 тис. 617 доларів.
