Витоки та розвиток поняття «американська мрія» у творчості А. Хейлі
О. М. Данильчук
Стаття присвячена проблемі витоків та розвитку поняття «американська мрія» взагалі і у творчості А. Хейлі зокрема. Саме це питання до цього часу у літературознавчих та критичних наукових джерелах не розглядалось.
Існує фундаментальна праця авторів Т. Голенпольского та В. Шестакова, які роблять досить вдалу спробу висвітлити проблему співвідношення «американської мрії» та американської дійсності. Але досліджують вони її з позиції, яка притаманна більше соціологам, аніж літературознавцям.
Ми ж намагаємось надати цьому питанню літературознавчий аспект його вирішення і саме для цього використовуємо твори прозаїка, який вважається американським, незважаючи на те, що народився в Англії, тому що більшість його творів були написані на основі реальних подій, які відбувалися в Америці.
Критичної літератури з цього питання не існує, тому вперше зробимо спробу дослідити витоки і розвиток поняття «американська мрія» у творах американського прозаїка.
Таким чином, метою даного дослідження слід вважати виявлення джерел та динаміки розвитку «американської мрії» у творчості А. Хейлі.
Романи Артура Хейлі, що повною мірою увібрали у себе всі сторони подій, які відбуваються у «століття стрімкого розвитку науки і техніки».
Поразка американців у В'єтнамській війні, загострення расових конфліктів, підйом молодіжного руху, всі ці події, які відбувалися в Америці в 60-70-і роки, призвели націю з однієї сторони до росту аморалізму й девальвації традиційної системи моральних цінностей.
З іншого боку, саме ця так звана «моральна криза», як цілком правильно помітили Т. Голенпольский і В. Шестаков, привела до своєрідного «ревайвалізму» відродженню і переосмисленню деяких традиційних моральних цінностей і ідеалів, які повинні були зайняти місце моральних імперативів, що знецінили себе...» [1, 6] (Переклад наш. Далі переклад усіх іншомовних джерел наш. — О. Д.).
До числа такого роду ідеалів можна віднести і надію американців на краще життя, так звану «американську мрію», образ якої зримо і незримо був присутній у всій американській літературі і був однієї з традиційних тем американської прози.
Про «американську мрію» написано багато. Це одна з популярних тем американської художньої літератури та літературознавства. Існують десятки досліджень, хрестоматій, антологій, присвячених цій проблемі. У них наявні всілякі оцінки і того, що є «американською мрією», і того, яку роль вона відіграє в американській літературі.
І все ж таки подібну розмаїтість оцінок можна умовно звести до двох пропорційно різних підходів: критичному й апологічному. Перший виходить з того, що вважає найбільш плідними періодами американської літератури саме ті, які зв'язані з усвідомленням кризи «американської мрії» та зі спробами її критичного осмислення.
Поряд із критичним підходом до проблеми існувала й інша, прямо протилежна концепція співвідношення «американської мрії» і американської літератури, що ґрунтувалася на тому, що вся історія Америки є історією твердження «американської мрії», і весь позитивний розвиток в області літератури залежить від того, наскільки той чи інший період у її розвитку передає позитивний дух «американської мрії». Це в основному відносилося до письменників-белетристів.
Хейлі, як письменник так званої «прикордонної зони», обходячи стороною сугубо критичний та апологічний підхід у зображенні американської дійсності, синтезує обидва творчі методи.
«Американська мрія» — складний комплекс, який уособлює в себе ідеали, надії, сподівання, характерні для соціально-суспільної свідомості громадян Сполучених Штатів.
«По-перше — це цілий ряд психологічних стереотипів, зв'язаний зі специфікою «американського характеру», американською історією. Як наприклад, з виникненням ще в часи освоєння Заходу, уявленням про «мобільність» американців, їх прагненням до пересування, до пошуків нових просторів.
Як головний фактор формування американського характеру Дж. Пірсон висунув фактор «трьох М» — міграції, мобільності, руху (migration, mobility, movement) [1, 39].
По-друге, «американська мрія» — це уявлення про рівні можливості «для кожної особистості, міф «про людину, яка створила саму себе» (self-made man) та своєрідна концепція успіху.
По-третє, у процесі розвитку суспільства, це поняття, перетерплюючи ряд соціально-політичних, економічних, культурних перетворень, трансформувалося у концепцію «американської винятковості».
Протестантська етика і пуританська мораль були провідними моральними принципами американської етики протягом всієї історії Америки.
Хейлі після Другої світової війни приїхав до Америки, став громадянином Канади і таким чином прийняв американський спосіб життя.
Усі складові поняття «американської мрії» знайшли відображення в його творчості. По-перше, сам Хейлі втілив у собі міф про людину, яка за свої успіх та популярність повинна дякувати винятково своєму таланту, розуму і, звичайно ж, безмежній працьовитості.
Його герой, а мається на увазі його кращий герой, втілення авторського ідеалу, що перекочовує з роману в роман з новим ім’ям (наприклад, у «Готелі» — це Пітер Макдермотт, у «Мінялах» — Апекс Вандерворт, у «Сильнодіючому засобі» — жінка, на ім’я Селія Джордан і т. д.). Він втілює у собі міф «про людину, яка створила саму себе».
Мел Бейкерсфелд. Протягом короткого романного часу керуючому аеропортом доводиться прийняти не одне відповідальне рішення, виявляючи при цьому незвичайну кмітливість, інтуїтивне почуття міри і такту, велике цілковите самовладання. Його впевненість у собі, уміння підкоряти хід подій своїй волі виявляє сильний, мужній тип літературного герою «джек-лондоновської» складки, якому до Хейлі майже не знаходилося місця у післявоєнній американській літературі.
«Головне — швидкість, головне — швидко рухатися», начебто є підтвердженням теорії Дж. Пірсона про мобільність американців, знаходимо слова у Хейлі у романі «Колеса» [6, 79]. «Сумлінність у крові», — ось найважливіша риса, що ріднить багатьох персонажів романів Хейлі: підтягнутого керуючого справами і сміттяра, головного автомеханіка і скромного агента по обслуговуванню. Старанність, кмітливість, ділова хватка, складає в сукупності портрет американця у творчості письменника.
«Поки я тут працюю, я повинен зробити все, що в моїх силах для цієї установи», — говорить Пітер Макдермотт [7, 38].
Видавнича географія творів Хейлі широка, але перша їх апробація проходила у Сполучених Штатах.
Відгукнувшись на публікацію своїх «Вибраних творів» у Радянському Союзі (1978) в інтерв'ю газеті «Нью-Йорк Таймс» Хейли зазначив: «У моїх книгах міститься точна картина життя у Північній Америці, життя, яке я ніколи не прагнув висміяти чи спотворити».
У цих відверто сказаних словах письменника знайшли своє відображення як сильні, так і слабкі сторони його творчого методу в створенні художньої дійсності.
У той час, коли вийшли у світ перші романи, які миттєво принесли Хейлі славу і популярність у масового читача, у критиці стали з'являтися роздратовані статті: «Чому ж читають «Аеропорт»?» [3, 129]. Автори намагалися визначити місце творам Хейлі на «шкалі цінностей» [4, 139] та вивчали «анатомію успіху» знову прибулого до письменницьких лав нікому невідомого газетяра-репортера Хейлі [2, 154].
В. Івашева і Д. Затонський віднесли романи письменника до «розважальної белетристики» [3, 130; 2, 156]. Робота В. Ковського носила інший характер. Критик не вважав твори Хейлі «ні великою літературою, ні обманливою белетристикою», «при всій своїй обмеженості і недоліках вони дуже показові у плані розвитку деяких вагомих тенденцій сучасного літературного процесу» [4, 141].
Повніше і ширше вивчав романи Хейлі А. Мулярчик, який вбачав у них хоч і «скромну задачу», але по-своєму складну і значну: розповісти про те, — злегка перифразуючи слова американського публіциста Стадса Теркела, — «чим люди займаються увесь день і що вони про це думають». А. Мулярчик відносить їх до літератури так званої «прикордонної зони» [5, 27].
Дійсно, Хейлі не відмовиш у точності зображення деталей, так званої фактографічності письма, але недолік критичного пафосу приводить його до недвозначного захисту соціальних підвалин західного світу. «Я керуюся ... гарною англійською приказкою: «Не треба кусати руку, яка тебе годує», — стверджує письменник в одному зі своїх інтерв'ю газеті «Комсомольська правда» [9, 3].
Разом з тим, далеко не завжди виходячи на рівень широких соціальних узагальнень, у ранній період своєї творчості Хейлі усе-таки відзначає чимало негативних штрихів у повсякденному житті сучасного йому суспільства. Багато чого в його «Остаточному діагнозі», «У вищих сферах», «Готелі», «Аеропорті», і «Колесах» випливає з досвіду і практики журналістського репортажу, а з іншої сторони тісно зв'язано з інтересом до документально-публіцистичного жанру, який різко посилився в американській літературі 60-х років.
І в цьому розумінні, як справедливо відзначає А. Мулярчик, «твори Хейлі у певній мірі примикають до традиції «розгортачі бруду» блискучим представником якої був Эптон Синклер, автор «Джунглів», «Столиці», «Нафти» і «Короля вугілля».
На підставі вище викладених спостережень, ми можемо дійти наступних висновків:
Поняття «американська мрія» з'явилося у XVII столітті. Його виникнення пов'язано з розвитком американської дійсності та формуванням основних параметрів характеристики цього явища.
Тривалий час це поняття у своїй основі не змінювалося, але доповнювалося новими рисами, які диктував час.
Найбільш плідний період у творчій долі письменника випадає на 60-70-і роки, коли в Америці утворилася так звана «моральна криза», зумовлена багатьма чинниками. Саме вона породила особливий склад у психології пересічного американця. Це позначилося у Хейлі ускладненням психології його героїв. (Мел та Кейз Бейкерсфелди, «Аеропорт», Адам Трентон, «Колеса»).
Подальша зміна у понятті «американська мрія» у творчості Хейлі у 80-90-і роки, коли помітна зацікавленість письменника не стільки питаннями взаємин людини і техніки, скільки організацією сучасного йому американського суспільства.
Література:
1. Голенпольский Т. Г., Шестаков В. П. «Американская мечта» и американская действительность. — Москва, 1982.
2. Затонський Д. Анатомія успіху// Всесвіт. — 1973. — №7.
3. Ивашева В. Большая литература или обманчивая беллетристика? // Вопросы литературы. — 1973. — №2.
4. Ковский В. Живое произведение и «шкала ценностей» // Вопросы литературы. — 1973. — №2.
5. Мулярчик А. В пограничной зоне // Литературное обозрение. — 1982. — № 3.
6. Хейли А. Колеса. — Москва : Изд-во «ACT», 2000.
7. Хейли А. Отель. — Москва : Изд-во «ACT», 2000.
8. Хейли А. Читатель — мой строгий судья. // Комсомольская правда. — 1977. — 23 июля.
9. The New York Times Book Review, 1979. Book Review, 1979.
Л-ра: Всесвітня література та культура. – 2006. – № 7-8. – С. 41-42.
Твори
Критика
