Як Римська імперія навчила нас, що розкіш - небезпечна

Викладач філософії в Оксфорді й автор інстаграм-акаунта “Mini Philosophy” Джонні Томпсон стисло розповідає, як любов людей до комфорту й легкого життя протягом віків була знаряддям їх завоювання — від Римської імперії до часів Холодної війни, і розмірковує, як наші відносини з “Big Tech” — великою п’ятіркою корпорацій, в яку входять “Amazon”, “Apple”, “Facebook” ,“Google ” і “Microsoft”, — працюють за цим старим-добрим сценарієм поневолення.

Римський письменник Тацит стверджував, що Римська імперія поневолювала завойованих людей прекрасним життям, привчаючи їх до розкоші. Сьогоднішні технології стали настільки повсякденними та важливими, що здається неможливим позбутися їх. Це така ж клітка, як і розкіш. Залежність від речей дає їм владу над нами. Потребувати чого-небудь, навіть заради вищої мети, — означає обмежувати себе.

Перший приклад: Філліппа вирішує піти із соцмереж. Її непокоїть звикання, і взагалі фейсбук та інстаграм не приносять жодної користі. Але як їй тоді спілкуватися з тітонькою з Південної Америки? Що стане з усіма фотографіями? І як планувати свято з друзями?

Другий приклад: Тревор хоче поїхати з країни. Він не довіряє уряду, втомився від людей і ненавидить погану погоду. Зате тут гарне медичне обслуговування. І йому дуже подобається телебачення. І дороги непогані.

Філліпа і Тревор — два приклади того, як розкіш, технології і легкість життя можуть заманити нас у клітку. У багатьох відношеннях це цікаве явище насущне, проте корінням тягнеться до часів римського письменника Тацита і його ідеї, що блага цивілізації беруть нас у рабство. Як сталося, що ми не помітили, що речі, які ми вважали корисними для життя, стали незамінними, невід’ємними від нас?

Прихована небезпека розкоші

Римська армія прославилася своєю неймовірною, небаченою до i після успішністю. У відкритому бою їх легіон було неможливо перемогти. Та не тільки воєнний геній і гострий меч побудували Римську імперію. Легіони могли завоювати народ, але не покорити. Покоренню сприяла любов до розкоші та легкого життя.

Тацит зазначав, що, наприклад, британці були поневолені не ланцюгами, а бажанням пити хороше виноі брати участь у вишуканих бенкетуваннях. Фактично, намісник Британії Агрікола свідомо намагався умиротворити це племінне суспільство воїнів за допомогою таких “захопливих розваг”, як теплі ванни, тоги й освіта.

“Наївні бритти називали ці речі “цивілізацією”, хоча насправді це була частина їхнього поневолення”, — писав Тацит.

Комфорт і вигóда перетворили шумних розфарбованих воїнів у благородних і чемних мирних жителів. (Варто зазначити, що Тацит міг перебільшувати. Британія ніколи не була такою поступливою до Риму, як Франція чи Іспанія.)

Завоювання народу за допомогою розкоші — тактика, що використовується в усі часи.

Зіткнувшись із дефіцитом торгівлі з Китаєм, Британська імперія наповнила свою країну дешевим опіумом, який завозила з Індії. Розкішний наркотик перетворився у пристрасть, а британці потім стали обмінювати опіум на китайський фарфор, чай і шовк.

Холодна війна також була виграна завдяки розкоші. Коли дешева американська продукція невідворотно потрапила до СРСР, країна не впоралася. Народ вирішив, що ці “розкішні” товари необхідні, піддавшись чарівності Америки, відкривши свій ринок і місце в житті.

Проте найбільш яскравим прикладом є сьогодні наші взаємини з “Big Tech” — великою п’ятіркою, в яку входять гіганти американських інформаційних технологій: “Amazon”, “Apple”, “Facebook” ,“Google ” і “Microsoft”. Повільно і впевнено ці компанії під’єднують наше життя до своїх алгоритмів і платформ. Соціальні мережі створені та відкалібровані так, щоб викликати звикання. Сервіси, що дозволяють зекономити час і гроші (наприклад, хмарне сховище), стали настільки універсальними, що повернення до тих часів, коли їх не було, неможливе. Все частіше ми навіть не знаємо своїх паролів — ми дозволяємо паролям і додаткам генерувати й пам’ятати їх за нас.

Чи можна зійти з поїзду?

Із самого початку нова технологія є розкішшю — доти, доки вона не стане настільки всюдисущою, настільки важливою, що ми не зможемо повернутися до стану ДО її появи. Колишнє “бажання” стає “потребою”.

Новела Е. М. Форстера “Машина зупиняється” показує нам світ, в якому всі аспекти життя забезпечуються “машиною”. Є кнопки “викликати їжу, музику, одяг, гарячу ванну, літературу та, звичайно ж, спілкування з друзями”. Наскільки книга виявилась пророчою? Сьогодні у нас є програми з виклику таксі, доставки їжі, онлайн-шопінг і т. д. Наша сім’я та знайомі також під’єднані до “машини”.

Водночас зі спрощенням багатьох процесів, ці технології нас обмежують. Якщо вірити Тациту, тепер ми поневолені речами, що колись вважали розкішшю. Задача філософії — побачити ці кайдани без прикрас. І, досліджуючи своє життя, ми можемо вибрати: носити їх із задоволенням чи почати довгий і важкий шлях звільнення.

За матеріалами: BIG THINK

Переклав Володимир Рижик