Національні витоки чеської опери йдуть до народного побутового театру, який існував ще в епоху раннього Відродження (XIV ст.). На її розвиток здійснили також відомий вплив постановки у Празі оперних творів італійських майстрів.
Одним із перших чеських музикантів, які працювали в оперному жанрі, був придворний капельмейстер Франтишек Міча (1694—1744). У своїх сценічних творах він не уникнув впливу музичного стилю італійської опери seria. Для Мічі характерне звернення до героїко-міфологічних сюжетів. Такими ж тенденціями відмічена творчість іншого видатного чеського композитора XVIII ст. — Йозефа Мисливечка (1737—1781), який провів більшу частину свого життя в Італії. Проте у творах Мисливечка міцні зв'язки з чеською народною пісенністю.
Josef Mysliveček - Motezuma
Інша художня направленість характерна для їх сучасника Йіржи Бенди (1722—1795). Як і багато інших чеських музикантів XVIII в., Бенда змушений був покинути батьківщину; композитор працював у Германії. Він прославився як автор мелодрам і зінгшпилей – невеликих комічних опер, де спів і танці чергувалися з розмовними діалогами. Кращі зінгшпилі Бенди – «Селищний ярмарок» (1775) і «Дроворуб» (1778), мелодрами «Аріадна на Наксосі» (1774), «Медея» (1775) і «Пімаліон» (1779) — чарують простотою змісту, зворушливою невигадливістю почуттів, широкою наспівністю мелодій.
Jiří Antonín Benda - Medea
Проте творчий досвід придворного музики Мічі, а за ним Мисливечка і Бенди, котрі працювали на чужині, не міг мати помітний вплив на формування оперного мистецтва в Чехії. З 30 опер Мисливечка лише одна – «Беллерофонт» – була поставлена у Празі (1768). Що стосується зінгшпилей і мелодрам Бенди, то у своїй більшості вони виявилися на батьківщині композитора невідомими.
Спроба створення дійсно національної опери була зроблена набагато пізніше. У 1826 р. у Празі був поставлений «Дротарь» Франтишка Шкроуна (1801—1862). Перший музично-сценічний твір, який написаний на чеський текст, він зустрів захоплюючий прийом у слухачів. Сюжет із життя працьовитого люду, музика, яка розробляла народні мотиви, – все це відповідало патріотичний надіям демократичних кругів чеського суспільства. В «Дротарі», як і в наступних творах Шкроуна («Олдржих і Вожена» (1828), «Либушин шлюб» (1835) та ін.), були намічені шляхи подальшого розвитку національного музичного театру. В цьому сенсі творчість Шкроуна може розглядатися як етап, який безпосередньо передує діяльності Сметани.
František Škroup "Der Meergeuse"
Бедржих Сметана (1824–1884) – творець національної оперної школи. Своїми творами він підняв чеську оперу на рівень кращих досягнень європейського мистецтва.
Бедржих Сметана, 11-а дитина в родині літомишльського пивовара, народився 2-го березня 1824 року. Вже п'ятирічною дитиною він грав на скрипці у квартеті, а рік потому і на фортепіано, а у восьмирічному віці вже створив свою першу музичну композицію. Навчатися музиці він подався до Праги, підробляючи в ролі викладача у родині графа Тун. У 1856-му році композитор залишає Прагу і переїжджає до шведського міста Гьотеборг, де працює вчителем, диригентом і піаністом.
У 1874-му році зі Сметаною трапилося лихо: внаслідок нез'ясованого захворювання він втратив слух. Цікаво те, що саме після втрати слуху, він створив більшість своїх знаменитих творів – опери «Поцілунок», «Таємниця», «Чортова стіна», два струнних квартети, фортепіанні цикли «Мрії» і «Чеські танці», ряд хорових творів, а також завершив цикл «Моя батьківщина», над яким працював протягом п'яти років. Стан здоров'я Сметани стрімко погіршувався, і композитор повинен був бути переміщений у Прагу, в психіатричну лікарню, де і помер 12 травня 1884 року.
Bedřich Smetana - Prodaná nevěsta
Творчість Сметани охоплює різні жанри – від драматичної епопеї «Брандебуржці в Чехії», яка воскрешає сторінки історії (боротьба чехів з німецькими загарбниками), до «Проданої нареченої», яка іскрить непідробними веселощами і соковитим народним гумором. Яскравий національний колорит, монументальність форм, мелодійне і гармонійне багатство, життєва правдивість образів, майстерне володіння хором і оркестром – такі відмінні риси музично-театрального почерку Сметани. Проте історичне значення опер композитора не обмежується їх суто музичними перевагами. Ідейна спрямованість і патріотичний пафос мистецтва Сметани самі по собі зіграли важливу ролі у справі розвитку національного самопізнання чеського народу.
Реалістичним традиціям Сметани слідував Вілем Блодек (1834–1874) – автор популярної комічної опери «В колодязі» (1867). Але найбільш талановитим і послідовним оперним драматургом виявився Антонін Дворжак (1841–1904). Як і Сметана, Дворжак основується в своїх роботах на глибокому перетворенні інтонаційного строю і ритмічних особливостей чеського фольклору. Проте, на відміну від попередника, котрий надавав перевагу історико-патріотичним, епічним і побутовим сюжетам, Дворжак тягнеться до казковості. Такі його кращі опери – «Русалка» і «Чорт і Кача». Заслуга композитора – у створенні чеської ліричної опери. Чудовий зразок її поданий в «Русалці» (1900). Пензлем справді національного художника Дворжак окреслює тут музичний образ чеської Ундіни, втілює красу і ніжність чистої дівочої любові, віру у велике справжнє людське почуття. Музика «Русалки», сповнена ліричною проникливістю і тонкою поетичною чарівністю, разом з партитурою «Проданої нареченої» Сметани, належить до величних досягнень чеського художнього минулого.
Antonín Dvořák: Rusalka
З творчістю Дворжака хронологічно співпадає діяльність Зденка Фібіха (1850–1900), краща опера якого «Шарка» (1897) багато в чому близька героїко-епічним операм Сметани. В інших творах Фібіх виступає як послідовник принципів вагнерівської музичної драми, надаючи перевагу декламаційному оперному стилю («Мессинська наречена», «Бланік», трилогія «Іпподамія»).
Серед інших видатних чеських композиторів – Отакар Острчіл (1897–1935), який віддав належне модернізму і тягнувся у своїх музично-сценічних роботах «Очі Кунали», «Ерінська легенда», «Іванушкине царство» та інших до абстрактної символіки; близькі Острчілу за ідейно-художньою направленністю Йозеф Богуслав Фьорстер (1859–1951), Вітезслав Новак (1870–1949) і Откар Йереміаш (1892).
Нову сторінку в історії чеської опери відкрив Леош Яначек (1854–1928). Спираючись на моравський музичний фольклор, використовуючи характерні інтонації розмовної мови, він створив музично-театральний стиль, який суттєво відрізняється від оперних принципів Сметани і Дворжака; стиль, в основі якого – не аріозний спів, а мелодійний речитатив. На формування художніх вподобань композитора великий вплив здійснив Мусоргський: як і великий російський класик, чеський музикант кінцевою метою бачив втілення на оперній сцені правди. Найбільш повне вираження творчий метод Яначка отримав в «Енуфі» («Її падчерці», 1903), творі, який виявився вершиною оперного мистецтва композитора, однією з вершин чеської музичної класики взагалі.
Leoš Janáček: Z mrtvého domu
Міцно закріпилася в репертуарі західноєвропейських театрів також опера «Пригоди лисички-шахрайки» (1924), яку нерідко називають чеським «Сном в літню ніч». Ця, сповнена життя і чарівності, лірична «пісня серця», яку проспівав 70-річний Яначек рідній моравській землі, її красі і безсмертю.
Реалістичні сторони музичної драматургії Яначка отримали подальший розвиток в опері «Крутнява» (1949) сучасного словацького композитора Еугена Сухоня (1908–1993). Написаний на сюжет з народного життя, глибоко своєрідний за музичною мовою, твір Сухоня має значну популярність як на батьківщині композитора, так і далеко за її межами.
Переклад: IrinaKlassic
