​Археологи знайшли стародавні соляні кухні майя

За допомогою цієї знахідки дослідники змогли зрозуміти деталі організації соляної промисловості майя та як довго вони нею займалися.

Майя видобували сіль переважно з солончаків у прибережних районах Юкатана. Вони варили соляний розчин у горщиках на багаттях і продавали його на ринках, пише Heritage Daily.

Найраніший приклад солі, що використовувався як товар, зображений на фресках у місті майя Калакмуль, яка була створена понад 2500 років тому.

Археолог Гізер Маккіллоп з Університету штату Луїзіана разом зі своєю командою розкопали соляні кухні, що знаходяться в солеварні Пейнс-Крік в Ек-Вей-Налі, де майя варили соляні розчини в глиняних горщиках. Цим вони займалися у помешканнях, збудованих із жердин та соломи.

Раніше вчені припускали, що ділянку займали сезонно або ж робітники відвідували її щодня. Однак усі ці здогади залишали прогалину у розумінні організації виробництва та розподілу солі.

Під час нового дослідження Маккіллоп і Корі Сіллс з Техаського університету в Тайлері з'ясували деталі організації соляної промисловості майя.

Незважаючи на те, що польові роботи довелося відкласти через пандемію, вчені взялися за вивчення раніше експортованих матеріалів, включаючи сотні зразків деревини та солом'яних будівель, а також черепки глиняного посуду.

"Я вирішила відправити зразок деревин для радіовуглецевого датування з кожної будівлі в Ек-Вей-Налі, щоб дізнатися, чи всі вони належать до того самого періоду", - розповіла Маккіллоп.

Так, вона визначила послідовність будівництва будівель, яка тривала весь класичний період (250—900 роки н. е.) на піку розвитку майя і тривала доти, доки династичні лідери внутрішніх міст-держав не почали втрачати свою владу, внаслідок чого у 900 році н.е. міста були покинуті.

Стратегія археологів щодо використання радіовуглецевого датування кожної будівлі дозволила створити більш точну хронологію для Ек-Вей-Налу. Аналіз вчених показав, що солеварня Пейнс-Крік складалася з 3 частин - 10 соляних кухонь, як мінімум одного житла для робітників, а також відкритого майданчика, де солили та сушили рибу.

"За допомогою нашого дослідження ми змогли з'ясувати, що майя досить активно займалася домашнім виробництвом солі, це було добре інтегровано в регіональну економіку. Завдяки цьому майя могли купувати різні немісцеві товари", — підсумували вчені.