20-06-2022 Мистецтво 557

PlayForUA. Arvo Pärt – promotion 1

PlayForUA. Arvo Pärt. Перша стаття

PlayForUA – це мистецький проект для підтримки ЗСУ через благодійні концерти львівських музикантів у Музеї історії релігії. Кожен із планованих концертів отримує свою промоцію (чи – просування) завдяки напередодні опублікованим есе пізнавального характеру. Чотири Промоції першого концерту під назвою «Ференц Ліст» з акції підтримки ЗСУ були присвячені темам: Євроцентризм; Геніальність; Професіоналізм; Дар Творення.

“Музика – це мова”

Він зумів здивувати увесь музичний бомонд вишуканістю простоти, лаконізмом висловлювання, а разом із цим – глибиною музичної думки. До своїх “екологічно чистих” розмірковувань про життя в сьогоденному, спраглому незайманості природи суспільстві технократів естонський композитор Арво П’ярт прийшов через оволодіння різноманітною музичною стилістикою. Спочатку – на лаві професійних студій із композиції в Таллінській консерваторії. Далі було десятиліття (1957 – 1967) практичного втілення власних фонічних новацій на Естонському радіо за пультом звукорежисера.

Через оволодіння техніками музичного колажу і серіалізму П’ярт здобуває перемогу на Всесоюзному конкурсі композиторів. Водночас із тріумфом серед 1200 конкурсантів за свій “Nekrolog” (1960) Арво П’ярт паралельно отримав осуд керівництва Спілки композиторів СРСР. У перспективі перший радянський авангардист стає дисидентом й у 1976 році емігрує до Відня. Однак, свою 30-літню надзвичайно плідну кар’єру композитора Арво П’ярт збудував вже у Берліні.

Важливим етапом у його житті на шляху пошуків власної музичної стилістики і мови стало звернення до релігійної тематики. “Credo” для фортепіано, хору і оркестру (1968) стало переломом. Це підсумок творчих пошуків власної життєвої позиції. Аж до еміграції композитор майже не пише нових творів. Він заглиблюється у вивчення музики Середньовіччя та Ренесансу. Релігійність для П’ярта стає життєвим КРЕДО.

Музика Арво П’ярта – мова незайманої природи

Музика – це вид мистецтва, який має часову природу існування. Для пізнання музики необхідним є часовий ресурс. Наше сьогодення – це екстремально насичене подіями та інформацією життя, а водночас – це ще й блискавична комунікативність. Розважлива розповідність, романтично-барвиста емоційність, а особливо повчальна епічність викладу подій – усе це вже давно відійшло в минуле. Музика як мистецтво сьогодення дуже тонко і ефективно реагує на всі суспільні зрушення і спресований удвічі, чи й більше темп нашого життя. Музика, як і мова, є одним із засобів комунікації й донесення інформації. Мова і музика – це системи звукових і графічних знаків. Своїй цілісності кожна з них завдячує нормам і правилам єднання в довершеній структурі безлічі компонентів фонічної виразовості. Ці звукові системи отримують функції засобів пізнання і можливостей спілкування людей між собою.

Арво ПяртМолодий композитор працює вдома за фортепіано, 1965-66

Мова – це будівельний матеріал, який дає змогу людині формалізувати власну думку при контакті з іншими людьми. Мова – це спосіб передачі інформації. Прирівнювання мови до будівельного матеріалу віддзеркалює суспільну еволюцію і технологічний прогрес, але водночас – це глибинний прояв народних традицій. Принципи формалізації думки через мовлення еквівалентні з ментальними координатами, що формують людську психіку. Дво- чи більше мовність у мисленні людини може загрожувати втратою власної ідентичності. Прикладом можуть послужити вирази: російське “Благодарю вас” виражає своєрідну зверхність того, хто “обдаровує”. Українське “Дякую вам” є виразом особистої шани людині, до якої ці слова спрямовані.

Арво Пярт

В архітектурі, у зведенні людського житла, еволюційний процес простежується через освоєння нових матеріалів і вдосконалення технологій будівництва. Глину і деревину поступово заміняє камінь і цегла, а згодом – бетон, сталь і скло. Так само в сучасному мовленні з’являються нові вирази і конструкції, що рефлексують згідно темпу і ритму нашого життя. Музика, подібно до мови, теж несе в собі інформативність і тому як засіб комунікації відображає блискітливо оновлювану дійсність.

Завданням для сучасного композитора є застосування в своїх творах для відображення актуальних подій чи емоційних станів ефективних і логічно продуманих засобів звукотворення.

У 20 ст. музика як мистецтво, як естетична категорія, як засіб передачі інформації, як альтернатива до зусиль фізичної праці завойовує все нові й нові терени. Відбувається радикальна диференціація в музичному середовищі. Відчуття перенасиченості серйозною проблематикою, експресивністю звучання приводить до появи жанрів розважальної музики, джазу, музики фламенко.

Напрочуд швидке зростання інтересу до фольклору й етнічної складової примітивних народів спостерігається починаючи від Всесвітньої виставка 1889 року в Парижі. Саме тут європейцям вперше було представлено Ново-Орлеанський джаз і Полінезійський традиційний оркестр Гамелан. Згодом ця спрага примітивної, але переконливо достовірної культури вилилася в тому ж Парижі в Дяґелєвські балетні сезони. А композитори, котрі створювали музику для театралізованого етнічного дійства сформували стилістику неофольклоризму. Це Ігор Стравінський, Барток Бейло та Мануель де Фалья.

Музична стилістика у 20 ст. перестала бути об’єднуючим фактором для композиторського висловлювання. Пріоритет у мовно-стилістичному балансі завойовує авторська індивідуальність. Арнольд Шьонберґ винаходить додекафонію, Антон Вебернсеріалізм, Пауль Гіндеміттеорію основного тону.

Дьордь Ліґеті особливу увагу звернув на барву звуків у концепції сонористики, а концептуально близький до нього Карл-Гайнц Штокгаузен сформалізував засади статистичної композиції. Грецький архітектор Яніс Ксенакіс у своїх музичних композиціях експлуатував техніку випадковостей, яка отримала назву стохастична музика. А вчитель-наставник усіх трьох вище згаданих новаторів французький класик органної музики 20 ст., або – орнітолог (як сам себе називав) Олів’є Мессіан власну систему музичного мовлення охарактеризував як аметричну музику з незворотними ритмами та ладами обмеженої транспозиції.

Арво Пярт

Цей досить повний і вичерпний перелік втілених у композиторській творчості стилістичних новацій дає можливість усвідомити значення постаті Арво П’ярта. Винайдений ним стиль висловлювання несхожий з будь-якими авторськими індивідуальними концепціями музичного висловлювання.

Музичну мову П’ярта критики часто називають СВЯЩЕННОЮ ПРОСТОТОЮ. Простота і доступність його музичної мови аж ніяк акцептують примітивізм. Швидше – навпаки! Непосвячений у техніку композиторського письма шанувальник таланту Арво П’ярта навіть не здогадується яка титанічна мозкова атака має бути задіяна для створення ідеально вивіреного в усіх деталях образу природного спокою, врівноваженості та єдності зі стихією незайманої первозданної природи.Такою є музика Арво П’ярта, в якій власною мовою промовляє незаймана природа…

комозитор Богдан Котюк


Читати також