Українські патріотичні фільми

Ніщо так не підіймає бойовий дух, як українське патріотичне кіно. У нашій добірці ви знайдете класичні українські фільми та сучасне українське кіно, яке варто подивитись кожному. Художні та документальні фільми про війну в Україні 2022 розкажуть про трагічні події, героїзм та мужність справжніх українців, що захищають рідну землю від рашистських загарбників. Збережіть собі цю добірку, аби не втратити, та поділіться нею з друзями.

Украінські фільми про війну

Донбас (2018). Режисер Сергій Лозниця

Драма «Донбас» про війну на сході України створена у копродукції Німеччини, України, Франції, Нідерландів та Румунії. Режисер стрічки Сергій Лозниця сам писав до неї сценарій. Фільм складається з 13 історій, які перетікають одна в одну. Сюжети Лозниця брав з відеороликів на YouTube, які викладали очевидці та учасники подій. Загальний кошторис проекту склав 71 млн. 340 тис. грн. Свій вклад у фінансування зробило Держкіно, а також іноземні партнери, причетні до появи фільму. Основні зйомки проходили на території Кіроворградської та Дніпропетровської областей та закінчились лише за 6 тижнів до прем’єрного показу стрічки на Каннському кінофестивалі. Закордонні та українські критики зустріли картину схвальними відгуками. Стрічці присуджено приз за кращу режисеру у номінації «Особливий погляд».

Донбас, Східна Україна. Про цей регіон у 2014 році дізнався весь світ, і чує досі. Там завжди поруч ідуть відкриті збройні конфлікти та сепаратистські диверсії на мирних громадян. На Донбасі така тонка грань між війною та миром, між правдою та пропагандою, між ненавистю та любов’ю. Кожен глядач зможе хоч віддалено зануритися в цю страшну атмосферу, де так поруч ходять життя та смерть, де від комедії до драми один крок. І це історія не тільки про один регіон або одну країну — це оповідання про весь світ, який загруз у фальші. Це про кожного з нас.

Крути 1918 (2019).  Режисер Олексій Шапарєв

В основі сюжету стрічки – реальна історія бою на залізничній станції Крути взимку 1918 року, коли чотири сотні українських студентів і гімназистів стали проти багатотисячної російської Червоної гвардії.

Ролі у фільмі виконали Євген Ламах, Надія Коверська, Андрій Федінчик, Олексій Тритенко, Віталій Салій, Олександр Піскунов, Максим Донець, Дмитро Ступка, Остап Ступка, Наталя Васько, Роман Ясіновський, Богдан Юсипчук та інші.

Фільм знімався переважно в Києві – на Софійській площі, в Київській фортеці, в Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького та на вулицях міста. Станцію Крути, яка розташована в Чернігівській області, знімали в селі Сигнаївка Черкаської області.

У зйомках було задіяно близько 1000 акторів і 2000 одиниць зброї, а батальні сцени знімали за участі 150 військових Національної гвардії України.

Нескорений (2000). Повна версія. Режисер Олесь Янчук

1950 рік. З кінцем Другої світової війни ведеться нерівна на теренах Західної України боротьба на два фронти: спочатку проти німецьких військ та диверсійних загонів НКВС СРСР, а потім — самотужки у лютому герці з усією каральною силою СРСР. У Карпатах продовжують збройну боротьбу частини та невеликі боївки Української повстанської армії. На чолі армії — талановитий командир, славетний генерал-хорунжий Роман Шухевич, знаний серед воїнів УПА як Тарас Чупринка. Саме долю цього командира покладено в гостросюжетну й динамічну основу фільму «Нескорений»: це вдала спроба художніми засобами донести до глядача правду про події воєнного та повоєнного часу в Західній Україні.

Фільм відзнятий на кіностудії «Олесь-фільм» за сприяння Українського Конґресового Комітету Америки (УККА) і за участю Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Головним консультантом фільму був Аскольд Лозинський (США). Режисер: Олесь Янчук.  

11 березня 2001 року відбулася закордонна прем'єра фільму в США у NYU Cantor Film Center. 1 вересня 2001 року відбулася закордонна прем'єра фільму в Канаді на Montreal Film Festival. 30 вересня 2008 року фільм з'явився на DVD-дисках.

Кіно про Україну. Нові зарубіжні та українські фільми

Снайпер. Білий ворон (2022) Sniper. The White Raven. Режисер Мар'ян Бушан

2013 рік. Пацифіст-дивак Микола проводить екологічний експеримент. Разом зі своєю вагітною дружиною Настею він живе у власноруч виритій Норі — на нещодавно придбаній землі під Горлівкою, що на Донеччині. Подружжя відмовляється від шкідливих благ цивілізації, прагнучи довести людству, що жити в гармонії з природою у 21 столітті можливо. Попри побутові труднощі, сім’я диваків відчуває себе щасливою й вірить у цінність та успішність свого експерименту. Наївний світ Миколи руйнується з початком війни на Донбасі. Він відчуває себе безсилим перед неминучою загрозою — внутрішній світ Миколи перевертається. Бойовики вбивають вагітну дружину і вщент спалюють його Нору. Не знаходячи виправдання цій жорстокості, він приймає доленосне рішення й вступає в добробат, у лави снайперів. З дивака-математика насміхаються, але згодом, завдяки своїй впертості, він доводить, що з ним таки варто рахуватися.

Режисером стрічки є Мар'ян Бушан, автори сценарію — Мар'ян Бушан та Микола Воронін.

Зйомки відбувалися восени 2020 року в Міжнародному центрі НГУ на Київщині. У зйомках брали участь військовослужбовці та військова техніка Міжнародного центру і Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України, а також Бригада швидкого реагування Національної гвардії України, а до масових сцен долучилося близько ста гвардійців та близько двох десятків одиниць техніки.

Черкаси (2019). Друга назва: U311 «Черкаси». Режисер Тимур Ященко

Фільм не про місто, а про один з останніх кораблів, який у Чорному морі протистояв провокаціям росіян під час початку окупації Криму. Екіпаж “Черкас” продемонстрував свою мужність, вишкіл і непохитну позицію. Фільм знято на основі реальних подій, але з певними вигадками. Однак чудово демонструє психологію й буття моряків до і після. “Черкаси” будуть чинити опір – слоган фільму. А з ними уся Україна.

На початку окупації Криму «зелені чоловічки» запропонували екіпажу військового тральщика «Черкаси» перейти на бік ворога. Більшість українських моряків відмовилися і три тижні чинила опір. Ці події стали основою для сюжету художнього фільму.

Творців фільму консультував справжній командир «Черкас» Юрій Федаш.

«Я не вважаю наш вчинок героїчним. Мені здається, так потрібно було всім діяти в цій ситуації. В нас є слова присяги, там все чітко написано. Доля в нас особливо не змінилась. Слава Богу, ми продовжуємо проходити службу у військово-морських силах», — розповів Юрій Федаш.

Зима у вогні (2015). Режисер Євген Афінеєвський

Документальний фільм про Майдан та Революцію гідності, якому важко дати оцінку, адже факти, коментарі та відеоряд не передають емоційну напругу тих часів, не  достатньо розкривають справжні причини масових протестів, що розгорнулися по всій Україні у 2013-2014 роках. 

Величезна безліч складових формувало полотно революції, але головним чином воно складається з окремих особистостей, як то: висококваліфікований хірург, що чергує вдень у себе в лікарні, а вночі на Майдані, старенька бабуся, що віддає усі заощадження, щоб у її онуків було майбутнє, чинний офіцер ЗСУ, організуючий оборону, середньої руки підприємець, який використовує своє підприємство для доставки їжі і дров, топ-менеджер західної корпорації, що кидає бруківку в «Беркут»…

Стрічка про протести в Україні у листопаді-лютому 2013—2014 років «Зима у вогні» американського режисера російського походження Євгена Афінеєвського увійшла до п’ятірки номінантів на отримання американської кінопремії «Оскар», йдеться у повідомленні кіноакадемії.

За словами творців картини, зйомки проходили в авральному порядку: грошей не було, техніки теж, залишилися лише матеріали зі «Спільнобачення» та з «Укрстріма». Опрацьовано майже півтори тисячі записів, проведено майже сто інтерв’ю, монтаж тривав близько п’яти місяців. Те, що дуже важко монтувати психологічно, підтверджує і режисер фільму, який навіть заплакав під час свого звернення.

Але фільм «Зима у вогні» все ж варто дивитись наживо аби згадати ті події і не опускати руки. Все буде Україна!

Червоний (2017). Режисер. Заза Буадзе

За сюжетом у ГУЛАГу в 1947 році термін відбуває воїн УПА Данило Червоний. У постійній боротьбі за власне виживання Червоний долає неприязнь із боку табірного керівництва, регулярні пастки від співкамерників та небезпеки роботи в каменоломні. Українці в таборі представлені бандерівцями на чолі з Червоним та комуністом Льотчиком, який не визнає бандерівців земляками, бо в них «другая Украина — не советская». Керівництво табору дає Льотчику завдання — звітувати про плани бандерівців, однак комуніст протягом усього фільму намагається впоратися з власними страхами й тарганами. Зрештою, разом із однодумцями Червоний планує бунт. Андрій Кокотюха не йшов шляхом найменшого спротиву, щоби примітивізувати і спростити сюжет (за що йому щире глядацьке «спасибі»), тому любовна лінія, зокрема, проходять крізь життя другорядного персонажа, а не власне Червоного.

«Червоний» — це екранізація знаменитого роману Андрія Кокотюхи, присвяченого незламності українського народу, його рішучості, єдності, а також подіям середини XX століття і важкій долі українських воїнів у сталінських концтаборах.

Над фільмом працювали дві не найбідніші вітчизняні кіностудії, а також агентство України з питань кіно, тож давайте разом розберемося, яким же вийшов цей «Червоний», і чи вартий він вашого перегляду.

Кіборги. Герої не вмирають (2017). Режисер Ахтем Сеітаблаєв

Історія розгортається протягом двотижневого чергування в аеропорту одного батальйону у 2014. Добровольча група вперше приїздить до гарячої точки, яку вже чотири місяці обороняють наші військові, та віч-на-віч стикаються зі страшним обличчям війни. Захищати її стають не лише професійні військові, а й добровольчі корпуси. Це зіткнення – безумовний виклик для всього свiту – стало початком формування нової самоідентифікації Громадян України. 

Під час та після трагічного історичного моменту виник силует Нової Країни, яка шанує свою державність; під час нього люди почали створювати Міф про Нових Героїв – безстрашних, готових здійснити неймовірне заради близьких, рідних і України.

Події кінострічки розгортаються в перші місяці війни (орієнтовно - початок осені 2014-го). В центрі сюжету - історія захисників Донецького аеропорту, прозваних "Кіборгами" за свою стійкість. Події показують приблизно один тиждень - розпочинається все прибуттям головних героїв у вже поруйнований аеропорт і закінчуються ротацією.

За що варто похвалити фільм "Кіборги" в першу чергу, так це за прекрасно приписаних героїв, за яких по-справжньому вболіваєш і яким хочеться симпатизувати. Спочатку, звичайно, через однакову військову форму, схожість облич, віку деяких персонажів можна переплутати (наприклад, "Мажора" з "Марсом"). Але з часом кожний персонаж починає відрізнятися своїми індивідуальними характеристиками: ось - відважний хлопчина Антон з позивним "Мажор", ось - бравий і розсудливий "Комбат", ось - пунктуальний і життєрадісний "Гід", ось - спокійний і трохи меланхолійний лікар "Псих", ось - сім'янин "Серпень", ось - добродушні "Старий" і "Субота"...

Ще один вагомий плюс фільму - репліки і діалоги. Їх цікаво слухати і вони не здаються штучними; видно, що творці фільму приділили цьому велику увагу. У фразах бійців, які, як і в реальності, розмовляють українською та російською мовами, присутні і чисто армійські фрази, і мат, і гумор. Герої розмовляють на різні соціальні теми, говорять про своє минуле, чому і за що воюють, не встидаються і непростих тем про втрачені можливості для розбудови країни, помилки військового командування, націоналізм... Але все звучить правильно, доречно, без пафосу і без розмазування шмарклів по екрану. Видно простих солдатів, які свідомо і героїчно захищають свою країну.

Брати. Остання сповідь (2013). Режисерка Вікторія Трофіменко

До маленького села в Карпатах приїздить письменниця з лекцією про блаженних та юродивих. Вона зупиняється на ніч у літнього чоловіка на ім'я Войтко, але через сильну негоду жінка змушена залишитись у гостях ще на деякий час. Від Войтка вона дізнається, що по сусідству з ним живе його брат, Станіслав, а також, що вони обидва тяжко хворі: він — на рак, а Станіслав — на серце. Брати не розмовляють один з одним вже понад 40 років і намагаються пережити один одного.

Основою для створення сюжету стала розповідь шведського письменника і номінанта Нобелівської премії з літератури Торгні Ліндгрена "Джмелиний мед". Режисер фільму "Брати. Остання сповідь" Вікторія Трофименко наповнила скандинавську історію українськими героями, подіями та ландшафтами. Вона прочитала "Джмелиний мед" будучи ще студенткою театрального інституту і вирішила, що розповідь необхідно екранізувати.

Шлях до зйомок стрічки був важким. На початку необхідно було отримати дозвіл від самого автора, Торгні Ліндгрена. Потім знайти фінансування. У підсумку на всю підготовку пішло кілька років.

Спеціально для деяких епізодів фільму "Брати. Остання сповідь" був побудований гуцульський хутір. Хоча на початку команді довелося зіткнуться з нерозумінням і ворожістю місцевих жителів.

Практично для всіх акторів картини це був перший досвід роботи в повнометражному кіно. Роль старого Войтка дісталася художньому керівникові тернопільського театру Олегу Мосейчуку. Вероніка Шостак та Орест Ярош на той момент були студентами першого курсу театрального відділення акторського факультету Львівського університету. Щоб підтягнути молодих людей до необхідного рівня, з ними займався Тарас Денисенко - викладач з Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.

Патріотичне кіно

Захар Беркут (2019). Режисер Джон Вінн

Рік 1241. На нашу землю прийшли гості, яких ніхто не кликав – монголо-татари під проводом жорстокого хана Бурунди. Ця орда рухається на захід, знищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до Карпатських гір, вони вирішили трохи відпочити, розбити табір. Вночі туди проникло кілька місцевих мисливців – брати Беркути, які звільнили всіх полонених. Бурунда був у люті, коли про це дізнався. Тепер він вважає своїм обов'язком помститися кривдникам і знищити місцеві поселення. Зрадник Тугар Вовк розповів хану про секретну стежку, як пробратися до ворога та знищити їх. Місцеві мисливці на чолі із Захаром Беркутом абсолютно не хочуть знищення поселень, тому створили свій план, як зупинити монголів раз і назавжди.

«Захар Беркут» знято з розмахом. Це помітно по великих декораціях, ретельно продуманих костюмах, масі дрібниць у кадрі, по постановці світла, по візуальних ефектах. І ясна річ, по батальних сценах. Бої у «Захарі Беркуті» дійсно не соромно дивитися. У них майже нема зайвої показності, сутички виглядають цілком природньо. Як маленькі бійки один на один, так і великі батальні сцени, як то обидва бої з монголами в ущелині. До слова, те урочище – певно, найбільша декорація, що була збудована в Україні, і вона дотепер стоїть на київській Троєщині.

Безславні кріпаки (2020). Режисер Роман Перфільєв

Правила самурая прості: битися на двох мечах, тренуватися по півдоби і не нариватися на неприємності заради почуттів. Але як виконати бодай одне, коли твоє ім’я Тарас Шевченко, твою дівчину мордує поганець, а твій наставник лупцює тебе, аби натренувати залізну волю? Доведеться стати самураєм за 2 дні: стріляти «по-македонськи», швидко бігати і нарешті перестати витріщатися на гейш.

Дія фільму відбувається в 1844 році. Рятуючись від переслідування імператора Японії, на територію України потрапляє самурай. Випадково він знайомиться з молодим Тарасом Шевченком та вирішує навчити традиційним японським бойовим мистецтвам. Разом герої починають боротися за свободу українського народу.

Вогнем і мечем (1999). Режисер Єжи Гофман

XVII століття. Річ Посполита обійнята вогнем, спровокований сваркою православного полковника Богдана Хмельницького з паном Чаплинським, який запоров на смерть сина полковника. Ображений Хмельницький підняв Запорізьку Січ, призвав кримських татар під проводом Туган-бея, розбив війська короля Владислава. На тлі диких грабежів, погромів, грандіозних батальних сцен благородний шляхтич Скшетуский і жорстокий козацький отаман Богун добиваються любові красуні-полячки.

Ян Скшетуський, посол князя Яреми Вишневецького, повертається із завдання з Криму. На шляху він рятує життя козацькому полковнику Богдану Хмельницькому. Під час перепочинку в корчмі заприятелював з двома шляхтичами Яном Заглобою і Лонгинусом Підбийп'ятою, які мали можливість побачити, як Скшетуський справляється з нахабним старостою Чаплинським. У подальшу дорогу вирушають разом. Невдовзі натрапляють на розбиту карету княгині Курцевич. Та допомагають у цій складній ситуації племінниці померлого чоловіка княгині, Гелені.

Хмельницький організовує на Січі велике повстання козаків, яких підтримали кримські татари. Бунтівники перемагають польські коронні війська під Жовтими Водами й Корсунем. Бунт намагається «втопити в крові» князь Ярема Вишневецький, якому служать Скшетуський з Підбийп'ятою. Військові обов'язки відривають Скшетуського від його коханої Гелени. І він не в змозі захищати її від загроз війни та закоханого в неї козака, Богуна.

Військо Вишневецького не може розраховувати на допомогу інших магнатів, бо вони бажають домовитися з козаками. Посполите рушення, яких зібрали під Пилявцями, втікає від звістки про прибуття татар. Військо князя зводять укріплення у фортеці Збараж, де бере в облогу їх величезна армія Богдана Хмельницького і хана Іслама Гірея. Шляхта, в числі кільканадцяти тисяч солдатів захищається хоробро, але не має шансів проти такої великої сили.

Князь відсилає Підбийп'яту, щоб він прокрався через табір козаків і сповістив короля про важке становище війська. Лонгинус Підбийп'ятка гине від стріл, з молитвою на устах. Ця місія вдається Скшетуському, завдяки якому король Ян II Казимир рушає з підмогою на Збараж.

Князь, Скшетуський і Заглоба стають героями, рятують Гелену, а крім того ловлять Юрка Богуна (але Ян Скшетуський прощає йому викрадення Гелени та відпускає).

Старі українські фільми

Пропала грамота (1972). Режисер Борис Івченко

Екранізація за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя.

Героїчна народна комедія з лукавою усмішкою і запальним гумором розповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а після цього — про їхнє благополучне повернення в рідну Диканьку.

Після бою з бусурманами козак Василь повертається додому в Диканьку. Та відпочинок переривають двоє посланців, що приносять новину від писаря, але замість розповісти її намагаються згадати яке в писаря прізвище.

Врешті вони повідомляють про грамоту від гетьмана. Її слід якнайшвидше доставити російській цариці, інакше на Василя нібито чекає страта, а за документом полює сам диявол. 

Якщо говорити про “Пропалу грамоту” мовою рекламних слоганів, то це звучить так: “Фільм-легенда, який варто переглянути кожному Українцю! Фільм про Україну та славних козаків запорозьких! Фільм, де зібрана плеяда акторів того часу, не кажучи вже про неперевершену гру акторів, насамперед, Івана Миколайчука! Фільм, який розійшовся на цитати!”.

Легендарній кінокартині не присуджено жодної професійної кінонагороди, але в неї є інша, найцінніша премія, – щира та незгасна любов глядачів.

Українські фільми про козаків

Гетьман (2015). Режисер Валерій Ямбурський

Фільм розповідає про долю однієї з найбільш суперечливих фігур в історії України, про людину, яка змінила хід історії, і зробила свою країну незалежною. Цей фільм про великого гетьмана України, ім'я якого - Богдан Зиновій Хмельницький.

Історія починається з 1647 року, і показує період повстання українського козацтва проти польської шляхти. Але головною лінією сюжету є не саме повстання, а трагічна любов Богдана Хмельницького до молодої польки Гелени.

Чорний Козак (2018). Режисер Владислав Чабанюк

Чорний Козак - це український фільм, знятий за мотивами казки Сашка Лірника (Олександра Власюка) «Казки про Чорного Козака, вдову Ганну Шуличку та страшне закляття». Хронометраж – 90 хв. Рік створення – 2018. Режисер – Владислав Чабанюк. Особливість фільму також у тому, що більшість його акторів – аматори, зокрема жителі кількох сіл Черкаської області.

Чорний Козак - це унікальний автентичний фільм про містичного козака, проклятого отаманом-характерником за те, що не захистив побратимів від татарського набігу. Кохання, страшне закляття, український фольклор, етнічна музика і цікавий сюжет за мотивами казки Сашка Лірника «Казки про Чорного Козака, вдову Ганну Шуличку та страшне закляття» - все у цьому фільмі підібрано гармонійно. Унікальність фільму у тому, що більшість акторів – аматори, жителі кількох сіл на Черкащині. 

Чорний Козак - це захопливий містичний фільм, який на регіональних екранах з’явиться вперше. Він однаково зацікавить і дорослих, і дітей. Фільм має всі складові успіху – кохання, містика, народний фольклор, українські традиції, самопожертва та героїзм.

Чорна Рада (2002). Режисер Микола Засєєв-Руденко

Основні події фільму розгортаються в тяжкі для України історичні часи. Після смерті Б. Хмельницького загострюється боротьба за гетьманську владу між Якимом Сомком й Іваном Брюховецьким, кульмінацією запеклого політичного протистояння стає Чорна рада 1663 року. На тлі політичних інтриг, несподіваних союзів і зрад розгортається інша сюжетна лінія — любовна…

Масштабні батальні сцени, мальовничі національні костюми, відомі й улюблені актори роблять фільм привабливим для найширшого кола глядачів.

Мамай (2003). Режисер Олесь Санін

Козак-утікач закохується в приголомшливо вродливу татарську жінку, яка рятує його від неминучої смерті. Це українська версія Ромео і Джульєтти, створена на основі двох народних переказів 15-16 століття — українського та кримсько-татарського. 

Фільм є авторською версією виникнення  одного з провідних образів україського епосу – козака Мамая, християнина з тюркським ім’ям. Його зображення – воїн, що сидить з люлькою та кобзою в руках  поряд з вірним конем - протягом декількох століть було невід’ємним елементом народного мистецтва, своєрідним уособленням "українського Будди".

Фільм про війну в Україні 2022

Фортеця Маріуполь (2022). Цикл фільмів. Режисерка Юлія Гонтарук

«Фортеця Маріуполь» — це цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, оточених у Маріуполі на «Азовсталі». Від початку облоги режисерка веде розмови з бійцями полку «Азов», розкриваючи їхні портрети.

Фортеця Маріуполь. Інтро

Цикл розпочинаємо віршем Нави, записаним у бункері «Азовсталі», де перебувала дівчина.

Фортеця Маріуполь. Барс

Черговий фільм серії присвячений Барсу — заступнику командира ВРСП другого батайльону. Тримаючи оборону на «Азовсталі», Барс ділиться з нами кадрами, знятими після бойових зіткнень із російськими військами.

Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі

Орест, голова прес служби полку «Азов» перебував на «Азовсталі» з початку оточення Маріуполя. Напередодні свого виходу з вщент розтрощеного заводу, він зняв щемкий фільм-прощання.