Чому сумні пісні часом піднімають настрій, а нойз може бути приємним

Авторка: Принцес Оджиаку, наукова письменниця, статті якої публікували видання Scientific American Popular Science і Pacific Standard. Вона живе в Чикаґо.

Зворушлива пісня «Привіт» співачки Адель про втраченого коханого декілька тижнів очолювала чарт ста гарячих гітів від Billboard, а альбом «25», в який входить ця пісня, побив рекорд за кількістю продажів у перший тиждень (3,48 мільйона копій). Сумні пісні можуть бути надзвичайно популярними, часто вони сильніше западають у душу, ніж веселі. Але що цікаво: люди охоче слухають музику, яка може змусити їх почуватися погано або пригадувати неприємні події. Коли є вибір, чому б людям не слухати музику, що піднімає їм настрій, замість тієї, що мала б пригнічувати їх?

Дослідження, опубліковане минулого року в журналі «Frontiers in Psychology», показало, що сумна музика може викликати у людей неприємні співпереживання. Але цей досвід зрештою може бути приємним, оскільки він дозволяє негативним емоціям існувати опосередковано та на безпечній відстані. Замість того, щоб відчувати глибокий розпач, люди можуть переживати ностальгію за часом, коли вони були у схожому емоційному стані: безболісний спосіб згадати про смуток.

За іншим дослідженням у «Frontiers of Psychology», люди, котрі дуже співчутливі, радше отримають задоволення від емоційного переживання, слухаючи сумну музику. Згідно огляду у журналі «Frontiers in Human Neuroscience», опублікованому 2015 року, інші полюбляють сумні пісні, тому що вони допомагають їм повернути емоційну рівновагу. А ті, хто більш відкриті до різноманітних вражень, можуть насолоджуватися піснями, оскільки унікальні емоції, які виникають під час прослуховування музики, задовольняють їх потребу в новизні думок і почуттів.

Насправді прагнення до різноманіття також може пояснити, чому деякі люди жадають дисонантної або експериментальної музики, повної нестійкого, какофонічного або відверто дезорієнтуючого звучання. Такі музичні стилі, як нойз, ноу-вейв і експериментальний рок, мають відданих шанувальників і виконавців на популярних андерґраундних сценах. Дослідження показують, що люди, котрі більш відкриті до нового, радше матимуть задоволення від незвичайних прийомів, які використовують у цій нетрадиційній музиці. Дослідження 2012 року, опубліковане в журналі «Psychology of Music», виявило позитивний зв’язок між відкритістю до нового досвіду та вподобанням джазу — виду музичного мистецтва, який часто суперечить традиційній поп-стилістиці.

Відкритість може зробити людину більш схильною до занурення у нетрадиційні пісні та стилі. Але повторне прослуховування є ключем до глибшої захоплености. Я запитала свою подругу, музикантку Анджелу Сео, про її дедалі більшу любов до нойзу, в піснях якого шум буквально вбудований. Раніше ми з Сео разом грали в поп-гурті, проте Xiu Xiu, один із її поточних проєктів, — це арт-рок-гурт, який віддає перевагу більш експериментальному і похмурому музичному матеріалу. «Коли ми молоді, — говорить Сео, — ми звикаємо до форми, мелодій і гармоній, які чуємо у більшості наших поп-пісень. Але потім починаєш відкриватися різним формам музики і розумієш, наскільки багато їх існує. Для мене це був поступовий процес. Мене просто захопила та заінтриґувала дисонантна музика та нойз. Спочатку це просто щось нове, а потім ти починаєш відчувати тонкощі та нюанси цієї музики».

Саме здатність іти неторованими шляхами робить «неправильну» музику такою привабливою. Сео часто імпровізує нойз із друзями, спираючись на відчуття, а не на форму. «Спроба скеровувати музику, творити рух і емоції в пісні без звичних послідовностей ритму і мелодії, заспівів з приспівами — це справді цікаво», — зауважила вона.

Зрештою, любов людини до певних пісень чи музичних жанрів може мати коріння в її конкретній особистості — відкриття, яке наближає нас до розуміння того, як музика відображає наше життя та впливає на нього.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «A history of the smile through art, culture and etiquette» в журналі «Aeon» 13 січня 2016 року.

Переклала Ангеліна Зінькова