Не шукайте тиші в океані

Автор: Томас Уболді, аспірант океанографії Квебецького університету у Римускі, Канада.

Довгий час видатні дослідники океану покладалися на зір, щоб розгадати таємниці морського середовища, нехтуючи його акустичними характеристиками. Справді, океан здавна вважали місцем, де панує тиша.

Цю ідею поширили Жак-Ів Кусто та його товариші, які зняли чудовий повнометражний документальний фільм про морське середовище «У світі безмовности». Акваланґістам часто здається, що вони пливуть спокійним і приглушеним всесвітом, де спілкування між тваринами відбувається за допомогою візуальних і хімічних сиґналів.

Однак сьогодні численні дослідження наголошують важливість звуку для безлічі морських видів. Кити, дельфіни, морські свині та інші китоподібні — чудові океанські «оратори», здатні спілкуватися на відстані понад 2000 кілометрів.

Навіть найдрібніші тварини, що живуть на дні моря та відіграють головну роль у підтримці балансу екосистеми, можуть спілкуватися одне з одним за допомогою звуку. Я намагаюся дослідити це питання в аспірантурі Квебецького університету у Римускі. Зрештою, ми хочемо знати, чи має шумове забруднення океану значний вплив на поведінку та спілкування морських тварин.

Звук життєво необхідний для морських тварин

Нещодавні дослідження показують, що природний звуковий ландшафт і звуки, які видають самі тварини, відіграють важливу роль у реґуляції різних аспектів життя морських безхребетних (тварин без внутрішнього скелета). Здається, що крихітні личинки мідій, гребінців і устриць, що плавають морськими просторами, від раннього віку перебувають під впливом присутнього в їхньому середовищі шуму.

Дивно, але цих личинок, здається, приваблюють шуми. Наприклад, личинки устриць з більшою ймовірністю поселяться в середовищі, де частіше можна почути створений їх родичами шум, оскільки звук є відмінним показником сприятливого для життя місця.

Звук також залишається головним чинником виживання тварин у дорослому віці та їх розмноження. Деякі види молюсків здатні оцінити акустичний ландшафт, щоб синхронізувати сезонний нерест та збільшити шанси на запліднення.

Що ж до ракоподібних, дослідження показують, що під час змагальних зіткнень самці европейських лобстерів видають схожі на дзижчання звуки за допомогою низькочастотних вібрацій панцира, щоб відлякувати конкурентів.

Ця комунікаційна стратегія, яку застосовують різні морські та наземні види для сповіщення супротивників про свою присутність, допомагає їм уникнути потенційно виснажливих і руйнівних фізичних зіткнень.

Морські безхребетні також можуть використовувати звуки, щоб попередити одне одного про небезпеку, наприклад, наближення хижака. Попереджувальними сиґналами можуть бути ляскання стулок морського гребінця, що тікає, і ритмічне биття морського слимака об стінку раковини. Коли восьминіг нападає на лобстера, той намагається позбутися нападника, видаючи загрозливі звуки.

Шумове забруднення океану — серйозний виклик

Вода є чудовим провідником звуку, набагато кращим за повітря, тому цілком справедливо припустити, що переважна більшість морських тварин послуговуються звуковими сиґналами. Досі це явище значною мірою залишалося поза увагою, в основному через те, що наші вуха не сприймають більшість океанічних звуків. Натомість краб може сприймати морське дно як нескінченну послідовність різних шумів.

Чимало питань поки що залишаються без відповіді, але технічний проґрес допоможе вченим відкрити дива, які океан досі зберігає в таємниці.

Одне залишається незмінним: людська діяльність призвела до шумового забруднення морського середовища, тож організми вимушені шукати шляхи пристосування до нових обставин. Будівництво нової інфраструктури і транспортування вантажів дедалі частіше стають джерелом шумового забруднення наших морів.

На Крайній Півночі в міру танення морських льодів і відкриття нових торговельних шляхів виникатимуть нові акустичні ландшафти. Вивчення їх впливу на місцеву фауну — завдання на майбутнє.

Науковці вже довели, що погіршення природного звукового ландшафту неґативно впливає на фізіологію та поведінку тварин. Багато видів надзвичайно чутливі до антропогенного (техногенного) шуму, який охоплює частоти, що їх легко сприймають морські безхребетні.

Знаючи, що живі організми у морському середовищі значно частіше використовують звук, ніж вважалося раніше, важливо усвідомити наслідки збільшення шумового забруднення океанів. Людство повинно обмежити найшкідливіший для морського життя шум, щоб мешканці океану могли повернутися до свого звичного звукового ландшафту.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «The ocean is not a quiet place» в журналі The Conversation 12 червня 2022 року.

Переклали Аліна Білоконь і Юлія Ткаченко.