Війна, кохання, перемога. Олена Симоненко
Я так хочу до тебе приїхати ...
Ввечері пити чай і жалітись, що торт буде зайвим,
Дихати в повні груди, так безсиренно дихати,
Хочу дивитися фільми з тобою у нашій спальні...
Хочу на тебе злитися,
Писати, коли на роботі: "Сонце, ти скоро?"
І перед сном молитися,
За новий день, за мову,
За нашого сина, за нашу майбутню доню,
За Україну, за мир... І за нас з тобою...
Я так хочу тебе обійняти.
Чого ще бажати , коли так далеко до тебе...
Думками у нашій хаті.
Сонце вийде на небо,
Я в кишені проміння понабираю,
Ним лікуватиму рани, додам до чаю.
Вистачить кожному, тільки б воно зійшло,
Виростуть крила, як в янголів, тих,
Що вже тільки співатимуть хвилями і дощем...
Хочу сказати ще,
Ти – моє сонце, будь ним надалі,
А я обійму твоє серце і кров,
Діти – безмежна любов.
Вірю, не буде печалі.
Зустрінемось скоро знов...
Читайте також: