Війна, кохання, перемога. Сокирка Анастасія
Я пам'ятаю той ранок, що зруйнував все життя,
Що забрав від усіх сподівання,
Що забрав з усіх щастя, а натомість залишив..
Залишив одні лиш страждання.
Обірвав отой ранок не одне життя,
Не одне тоді серденько стало.
Не одних вже немає ось тут, на землі,
На землі, яку теж розірвало.
Того ранку усі все збагнули ураз,
Не залишилось більше вагання,
Тих вагань, що в 14-му не у всіх
Пропали, чомусь. Лише зраня,
Лиш зраня у лютому всі зрозуміли:
Немає тут більше питання,
Немає сумнівів більше ніде
І "братства" також вже немає.
Ранок той всіх змінив, та змінив до нестями
І залишив він нам безліч шрамів,
Але також він об'єднав тоді всіх,
Об'єднав задля слільного блага.
Для одної мети, для одного завдання:
Для Країни щоб було процвітання.
І покинули домівку донька і син,
Захищати волі жадання.
Вони стали героями всіх на землі,
Вони гордо стояли на варті.
Вони завжди сміялися ворогу і
Не боялися жодних орланів.
Вони знають, що мусять бути ось тут:
На землі, в якій народились.
Вони знають, за що вони боряться у
Їх прекрасній, славній країні.
У безстрашній державі, в країні життя,
У своїй батьківщині,
Що не знає страху, що так гордо вітається:
"Слава Нашій Україні!".
Слава країні незламних бійців!
Слава безстрашним героям!
Слава народу, Слава героїнь!
Майбутньому нації Слава!
Пам'ять всім тим, хто життям поплатився
За Бучу, Гостомель, Ірпінь.
Пам'ять за тих, хто не скорився
У Харкові, Херсоні, Ізюмі.
Слава для тих хто боровся незламно,
Для тих хто з полону звільняв,
Хто синьо-жовті стяги здіймав.
Для тих, хто не здавався.
Віддаймо хвилину мовчання за всіх
Маріупольців, балаклійців.
За кожну і кожного в кого за сміх
Забрали усе найдорожче.
Та тільки ж не падаймо духом, народе,
Згадаймо: за що вони пали?
За те, щоб такого вже нігде
Не бачили діти, за честь і за славу!
За те щоб у скорому часі
Луна звідусіль "Перемога!".
А настане це точно, адже ми тут усі
Українці й за нас усіх Слава!
Читайте також:
