Війна, кохання, перемога. Брус Ірина

Увірвалась

Увірвалась ти в мій простір,
Зруйнувала ти мій план,
І мій дім ти теж забрала,
Та моїх ти рідних обпекла,
Та не візьмеш мене страхом,
Бо коханий в мене є,
Бо я знаю що кохає,,
Що захистить мене любить.
І незламна буду я, ти програла!
Бо від самого початку...
Було помилкою йти на нашу неньку Україну!
Ми не пробачимо тобі!
Ми заберемо тебе з собою у могилу.
І хоч люд наш помира,
Та країна наша вічна.
Ти не візьмеш нас...
Ні силою ні страхом!
І волю нашу не заміниш,
І дух наш не зламає,
Ми на день і ніч,
Все ближче до переможної мети.

Ненька Україна

Люба ненько Україна!
Кого кохала ти весь час?
Скажи мені на вухо тихо, тихо,
З ким хотіла бути, люба.
Та що скажу, нічого ти не зміниш,
Зізнатись йому я хотіла,
Та підступні його діти...
Зруйнували нам майбутнє,
Бо щастя свого не знайшли.
О! Ненько Люба!
Що вони зробили?
Як тебе вони засмутили?
Про що ти кажеш? Я не розумію!
Хто він і що зробили його діти?
Ой доню, донечко моя, не в дітях справа,
А в їхніх вчинках,
Зрадили вони його!
Межу між нами провели.
Та брехали мені вони,
Казавши що не їхня то вона,
То доля все їм написала,
Лише накази виконували її.
Та хіба то доля...
Такі накази роздає?
То все їхня гордість!
Та бажання правити над світом!
О! мила, люба, схаменися!
Всі ми живемо у цьому світі,
І ти одна не зміниш тут нічого,
Лише з людьми які небайдужі до нас
Зможуть нам допомогти,
Це все безглуздя скоро закінчиться,
А ти ,донечко моя, іди, іди...
Знайди ти своє щастя!
Та живи із ним у мирі!
Бо цей страшний сон скоро закінчується,
І ти прокинешся в обіймах коханої людини!