Війна, кохання, перемога. Тетяна Зайцева
Так мало часу і водночас так багато…
З тобою поруч у короткі миті ми вміщуємо все життя…
Моментами готова я волати,
Про біль і острах, але вірю в світле наше майбуття!
Я вірю в тебе, вірю в Перемогу,
Я знаю, що інакше ти б не зміг.
Це не твоє, - ховатись, кликать на підмогу.
Ти обійняв і вийшов за поріг…
З тієї миті стало «До» і «Після»
Твій голос в слухавці, слова «люблю»…
Щодня, щомиті наче не стачає кисню.
І знову повертаюсь до життя, живу…
Ми розпочнем наш новий відлік після Перемоги.
Ще трохи витримки змордованим серцям.
Ми знову вирушим в незвідану дорогу,
Та вже під чистим небом, у нове життя…
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
