Війна, кохання, перемога. Яна Сінюра

Дивлюсь на небо й бачу білі хмари.
Вони, неначе лебеді, прекрасні.
Вперед несуться, втомлені, в печалі.
За ними вперто чорний лізе яструб.

А десь в окопах інші мерзнуть пташки.
Пітьма накрила серце побратима.
Пташок чекають. Знають, що їм важко.
Та кожен ранок нечисть знову гине.

Несуться хмари. З поміччю на крилах.
І, об'єднавшись, яструба здолають.
А потім буде довга довга злива,
Щоб знов веселка вийшла з небокраю.