Біографія Нацуме Сосекі

Нацуме Сосекі (справжнє ім’я Нацуме Кінносуке) – японський письменник періоду Мейдзі; поет, художник, літературний критик, дослідник англійської літератури – народився 9 лютого 1867 року в місті Едо (Японія).

Нацуме Сосекі увійшов до історії японської літератури насамперед як прозаїк-новатор. У жанрі роману літературознавці Японії відводять йому таке ж почесне місце, як і Сікі в жанрі хайку. Представник течії натуралізму в новій японській літературі. Вивчав природу людської «самотності» й «егоїзму». Автор антиегоїстичної концепції пізнання природи речей через відмову від свого «я».

Після закінчення школи Нацуме Сосекі вступив на англійське відділення Токійського університету, потім — до аспірантури. Сосекі, який спочатку працював учителем англійської мови на о. Сікоку (1895–1900), а після стажування в Англії (1900–1902) викладав англійську літературу в Токійському університеті, літературною діяльністю почав займатися досить пізно. 1905 року він друкує свої перші сатиричні повісті «Я – кіт» і «Хлопчисько Ю», а також роман «Трава під головою», які принесли йому гучну славу та зробили відомим письменником не лише в Японії, але й за її межами.

У 1907 Нацуме Сосекі залишає посаду університетського викладача й починає працювати редактором літературного відділу газети «Асахі». Окрилений успіхом своїх перших книг, незважаючи на сухоти й виразку шлунку, що дошкуляли йому все життя, він продовжує багато писати. З-під пера Сосекі один за одним виходять експериментальні романи, написані під очевидним впливом екзистенціалізму та фрейдизму: «Шахтар», «Ночі мрій», а також романи-трилогії «Сансіро», «Потім», «Брама» та «Поки не скінчилося рівнодення», «Подорожній», «Серце».

Водночас він пише й літературні есеї, які завжди викликали бурхливий відгук у суспільстві: «Спогади й інше» («Омоїдасу кото надо», 1910–1911), «Суспільство і я» («Сякай то дзібун», 1913), «У вітрині» («Ґарасудо-но уті», 1915).

За своє життя Сосекі написав близько 2500 хайку, що не так уже й багато, якщо порівнювати цю кількість із поетичним спадком інших поетів, які писали в цьому жанрі. Але, якби Сосекі, окрім цих хайку, нічого більше не написав, він все одно увійшов би до історії японської поезії як талановитий і самобутній поет. Саме ці вірші, що вперше вийшли друком під назвою «Збірка хайку Сосекі» («Сосекі хайку сю») у видавництві «Іванамі сьотен» (Токіо) 1917 року, тобто вже після смерті Сосекі, дозволяють краще зрозуміти бунтівливу й водночас надзвичайно вразливу душу письменника, яку за життя він майже нікому й ніколи не відкривав.

Нацуме Сосекі помер 9 грудня 1916 року в Токіо (Японія).

Твори:

1905 — виходить перша частина роману «Ваґахай ва неко де ару» («Ваш покірний слуга — кіт») в журналі Хототоґісу.
1906 — виходить «Боттян» («Хлопчак»), «Кусамакура» («В дорозі») і «Ніхяку то: ка» («Двісті десятий день»), а також сім коротких новел — «Йокусю».
1907 — у щотижневику «Асахі» друкується згадана вище трилогія, а також «Ґубідзінсо» («Мак»).
1908 — виходить роман «Сансіро» (власне ім'я) і «Ко: фу» («Шахтар»).
1909 — виходять романи «Сорекара» («Після того») і «Мон» («Ворота»).
1913 — пишеться повість «Кодзін» («Подорожній»).
1914 — «Кокоро» («Серце»).
1915 — «Мітікуса» («Трава при дорозі»).
1916 — «Мейан» («Світло і темрява»).