Співачка Катерина Кокорєва презентує свою нову пісню «Мирне небо»
Поштовхом для написання пісні стали події, що відбувалися на початку повномасштабного вторгнення країни-терориста. Тоді хмельничанка Катерина Кокорєва знаходилася за кордоном, а за ситуацією в Україні слідкувала з новин. Невідомість, схвильованість за рідних та близьких, занепокоєння за долю країни вплинули на емоційний стан співачки. Проте Катерина знайшла в собі сили опанувати емоції та з оптимізмом заглянути в майбутнє — квітучу та Незалежну Україну. Так і народилася пісня «Мирне небо».
«Як би нам важко не було — ми все переможемо, бо ми любимо свій край, своє небо, свою землю на якій народилися, де жили наші предки й на якій будемо жити ми, будуючи процвітаючу та прогресивну країну. Наразі святий обовʼязок кожного українця її боронити, щоб діти, наше майбутнє, були вільні й щасливі на своїй землі», — коментує Катерина Кокорєва.
На підтримку релізу співачка відзняла відео. Творча команда відобразила воєнне сьогодення кадрами з напівзруйнованого залу. У противагу показала уособлення мирного життя — кадри, де Катерина співає у вечірній сукні на сцені концертного залу. Зйомки також проходили на малій Батьківщині співачки, де зафільмовані пейзажі села Субіч, Кам’янець-Подільського району, що на Хмельниччині. «Остання сцена — це вільні простори нашої Прекрасної Батьківщини, які ми нікому ніколи не віддамо. По яким у недалекому майбутньому більше ніколи не полетить ворожа ракета», — розповідає Катерина. Як згадує співачка, цю сцену знімали взимку при температурі повітря менше 10 градусів. На заваді й були сильні пориви вітру.
До початку повномасштабного вторгнення Катерина Кокорєва мешкала та працювала в ОАЕ. За спостереженнями співачки, місцеве населення співчуває українцям, а локальні ЗМІ об’єктивно висвітлюють події. Проте зі сторони влади активної підтримки України у війні немає. Співачка закликає всіх українців, незалежно від того в яких куточках світу вони не перебувають, донатити на потреби військових, щоб наблизити перемогу України над ворогом.
