Швець Марічка. Вчитель, який змінив моє життя

 Джерело натхнення та перемоги

Досить часто у житті кожного зустрічаються особливі люди, які абсолютно змінюють твій світ. Ти тоді дивишся на навколишнє іншими очима, сприймаєш його в інших фарбах, бачиш деталі, на які  іншим разом не звернув би ніякої уваги.

         Зі мною стався такий випадок, коли я готувалася до  засідання круглого столу «Ми – українське майбутнє». Шукала в Інтернеті цікавий матеріал і натрапила на фото   вчителя, який змінив не лише моє життя, а й  багатьох людей, адже він один із тих, хто впевнено веде Україну до перемоги в час війни. Сміливо, під градами та кулями, знаючи, що на нього вдома чекає родина, односельці та школа.

         Побратими  називають його Деріком – ім’я, яке  стало символом віри та натхнення для всієї шкільної спільноти України. Володимир Алексєєв – учитель, директор школи, журналіст, а наразі – величний  воїн.

 Він назавжди став прикладом того, як справжній лідер може вплинути на життя інших.  Найважливішим для мене стало те, що Дерік був «нашим» не тільки для однієї людини. Його турбота та увага до кожного учня були неймовірними. Цей чоловік навчив багатьох, що справжній учитель – це  не той, хто просто передає знання, а той, хто надихає, мотивує та підтримує. Але для мене Дерік став більше, ніж тільки вчитель чи керівник. Він є ментором та джерелом натхнення. Його приклад показав мені, що навіть у найскладніших моментах можна знайти силу та здійснити неможливе.

Життя навчає нас багатьом речам, але іноді деякі уроки ми отримуємо від людей, які не завжди поруч.

Я часто згадую слова Деріка, що мотивують та надихають мене:  «Буває, отак щось знаєш, давно знаєш, і в якийсь момент це «знання» в мікросекунди переростає в усвідомлення. І саме тоді у тебе щось перемикається в мозку. Назавжди перемикається. Хочеться кричати, що ніяких фронтів, окрім реального, не існує. Ми не безкінечні, і прийде час кожному взяти зброю».

         Ці слова наснажили багатьох вагомим змістом. Я завжди знала, що життя дарує нам багато можливостей, але усвідомлення прийшло лише кілька днів тому. І в ту мить все змінилося.  Люди, з якими я спілкувалася, стали іншими. Вулиці, які раніше були такими звичними, стали новими і незвіданими. Мої друзі та знайомі почали мати зовсім інший вигляд. Бажання та мрії стали більш приземленими. Все стало кардинально зміненим.  Тепер я живу сьогодні, не відкладаючи свої бажання та мрії на завтра. Зараз навчилася бути в моменті, цінувати кожну хвилину та кожну можливість. Усвідомлення, що сьогодні – це  подарунок, дає мені силу рухатися вперед.  Тепер усе стало на свої місця. Розуміння цього принесло зміни в мої погляди на життя. Зараз усе має своє значення. Родина стала ще ближчою, адже важливо бути поруч з тими, кого ти любиш.  Це не просто про бажання жити, це про усвідомлення того, що сьогодні потрібно витиснути максимум за день і зробити все можливе для завтрашнього дня. Далі – це  вже занадто велика відстань. Є сьогодні й максимум завтра. Не менше і не більше.

Зовсім недавно мій класний керівник порадила переглянути  фільм під назвою «Щедрик», який вийшов на екрани 5  січня 2023 року, між першим і другим Різдвом. Цю кінокартину можна було б  названа історією однієї квартири в Івано-Франківську. Події в ній проходять у жахливий період з 1939 по 1944 рік. В обгортці різдвяної фантазії фільм, створений Олесею Моргунець-Ісаєнко, розповідає про те, як українська родина музикантів пережила низку складних подій, пов’язаних з радянською та німецькою окупацією, і врятувала дітей своїх сусідів – польської  та єврейської родин. 

Цей фільм перетворився на справжню подорож у часі й просторі. Він відкрив переді мною важливі історичні факти та події, які вплинули на долю багатьох людей. «Щедрик» дав можливість краще розуміти складну історію України, де звичайні люди на фоні страшних подій зуміли проявити справжній героїзм і милосердя. 

Ця історія нагадує нам про силу родинних зв’язків, а також про важливість готовності допомогти іншим у складний час. Вона розкриває тему гідності та гуманізму навіть у найнеможливіших моментах страшної окупації.  «Щедрик» не тільки змінив мій погляд на історію нашої країни, але й надав мені натхнення діяти, пізнавати й намагатися зробити світ навколо кращим. Він нагадав, що в кожного з нас є потенціал внести позитивні зміни у життя і надихнув вірити в силу людяності та гуманізму. Цей фільм теж став моїм учителем, який змінив мої погляди на життя.

24 лютого 2022 року Росія нахабно вдерлася на мою землю. Я –дитина, і ця війна стала моїм першим великим випробуванням у світі дорослих. Але є такі речі та люди, які стають поворотними моментами в найширшому сенсі. Вони змінюють наш світ, змінюють фарби життя та допомагають рухатися вперед. До перемоги!

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»