Біографія Павла Вольвача
Павло Іванович Вольвач – український прозаїк, поет, есеїст; член українського ПЕН – народився 9 жовтня 1963 року в Запоріжжі.
За батьком, Іваном Васильовичем Вольвачем, старшим майстром професійно-технічного училища ще з початку 1960-х вівся нагляд органами КДБ. Звинувачений в «українському націоналізмі», був звільнений з роботи, довгий час перебував безробітним. Переслідувань зазнали й батькові брати, Федір та Петро Вольвач, котрі проходили по агентурній справі «Блок», тож формування особистості майбутнього письменника відбувалося у відповідній атмосфері.
Під впливом батька, з раннього віку пробудився інтерес до малювання та літератури. 1979 року закінчив Запорізьку дитячу художню школу.
Трудову діяльність розпочав у 16 років слюсарем-складальником заводу «Моторобудівник». 1982-1984 служив у радянській армії (у військах зв’язку в місті Сімферополі).
Після армії змінив багато професій і спеціальностей. Зокрема, був слюсарем, ливарником, сантехніком, художником-оформлювачем, продавцем, вантажником. Якийсь час вчився на підготовчому відділенні Запорізького державного університету (українська філологія), але покинув навчання. Брав активну участь у національно-революційних подіях 1980-1990-х років. Паралельно тривало життя вулиць, різних закутків великого індустріального міста.
Цей період став основою автобіографічного роману «Кляса», прозового дебюту Вольвача. Роман викликав бурхливі та суперечливі реакції ще після журнальної публікації («Кур’єр Кривбасу», травень 2003). На думку критиків, це один із культових текстів української літератури пострадянського періоду, перший український пострадянський індастріел, який по біблійному народив цілий жанр. У 2011 переклад «Кляси» опублікували в Туреччині («Kankalar», DA Yayincilik, Istanbul, 2011). Входить до ряду найпомітніших книг української літератури, написаних за роки незалежності.
Вірші почав друкувати з початку 1990-х. Перші поетичні збірки «Марґінес» та «Кров зухвала» відразу ж здобулися на великий розголос. З’яву Вольвача у поезії привітали такі знакові постаті, як Микола Вінграновський, Валерій Ілля, Микола Холодний та інші. Не менший резонанс викликали й подальші книжки – як поетичні, так і прозові.
За багатьма оцінками, в творах Вольвача із конкретики і деталей буденності постають метафізичні сенси. Однією з ключових ознак письма автора є енергетика. Вольвач, як поет-урбаніст, синтезує побутовий екзистенціалізм, романтико-волюнтаристську традицію українського ренесансу та немодерністські тенденції. У прозі засвідчив прихильність до метафори жорсткого реалізму.
Закінчив Запорізький національний університет (журналістське відділення філологічного факультету). Працював журналістом-телевізійником.
Із 1999 мешкає в Києві. Тривалий час працював кореспондентом Української служби Радіо Свобода. Згодом був заступником головного редактор часопису «Сучасність».
Від 2012 працює на українському радіо. Автор та ведучий програм «Кружляння слів» та «Культ-Майдан».
Колумніст журналу «Країна».
Окремі твори Вольвача перекладалися англійською, турецькою, польською, сербською, македонською та іншими мовам.
Твори
Критика
- Входини у світ поета
- «Захлинаючись стукотом серця...»
- Згарище з присмаком Батьківщини
- Павло Вольвач, якого ми... знаємо
- Слідами «омовленого» світу: траєкторія поетичного руху Павла Вольвача
- Територія самотнього льюїса
- Терпке тривання
Поділитися