Павло Вольвач. Небо квітневі викреслюють птиці
Небо квітневі викреслюють птиці,
Стиха на лиця ляга непроглядь
Двом, що при сутінках в кухні сидять,
У позатáєній Київ-столиці,
Й ніби чаклують... А дійсність всесильна
Не визнає ані слів, ні зусиль.
Їй ні до чого тюрма пересильна,
Смерть, і рядок, і якийсь там Василь.
Бáйдуже їй… Але стиха говорять.
Дихає дійсність за вікнами поряд.
Бог він на боці яких батальйонів?
Спокій мільйонів… Тиша мільйонів…
Твори
Критика
- Входини у світ поета
- «Захлинаючись стукотом серця...»
- Згарище з присмаком Батьківщини
- Павло Вольвач, якого ми... знаємо
- Слідами «омовленого» світу: траєкторія поетичного руху Павла Вольвача
- Територія самотнього льюїса
- Терпке тривання
Поділитися