Павло Вольвач. Вже трохи є і гіркоти і втоми
Вже трохи є і гіркоти і втоми
Оце б додому – та немає дому
З розвалин днів що стали потойбіччям
Сіріють очі з батьковим обличчям
І сам ти є немов тебе нема
Лиш мріями підсвічена пітьма
Що синьо обіцяє – попри щастя –
Багрову дрож чогось чому початься
І розгортає зкам'янілі хащі
Де жить найкраще – жити напропаще
І, ставши вбік від інших – всяких – других
Вчувати кулі на надбрівних дугах
Твори
Критика
