Мацко Христина. Вчитель, який змінив моє життя
Для мене "вчителем" стала книга. Взагалі, я обожнюю читати з дитинства. Першу книгу я прочитала в 5. Звісно, це був якийсь "букварик", але моїй гордості не було меж.
Я народилась та виросла в маленькому селі на Буковині. Батьки заробляли фермерством : тримали худобу, вирощували овочі й фрукти, взимку били горіхи. Тато час від часу їздив на "заробітки" . Батьки не мали можливості часто нас возити на різні, для когось звичні розваги: дитячі майданчики, кіно, театри, розважальні центри. Але моє дитинство було цілком щасливим, єдине, не вистачало якоїсь "духовної" їжі. Тож книги були для мене можливістю торкнутися якогось "вищого" світу, того, що неможливо було побачити в селі.
Також я була надзвичайно сором'язливою, тому кращими друзями теж були книги. Але потім сталася вона - книга, яка змусила мене вилізти зі своєї мушлі.
"Дівчина, що кохала Тома Гордона"... ця книга Стівена Кінга показала мені, що може на мене чекати, якщо мати лише нереальних друзів. Так, за сюжетом дівчина заблукала і її улюблений персонаж, бейсболіст Том Гордон, почав їй ввижатися і розмовляти з нею. Тут ніби не зачіпали тему справжніх друзів, але книга дуже сильно вразила мене .
Я почала задумуватись, а якби я десь заблукала, чи опинилась сам на сам з собою, хто б з'явився мені? Чи хто б забив на сполох, окрім сім'ї? Чи залишила б я слід в житті ще котроїсь людини? Що згадуватимуть, чувши моє ім'я? Сіра мишка, яка завжди добре вчилася, завжди брала участь в усіх заходах, завжди мала книгу в ранці, але жодного разу не йшла з друзями на пікнік, чи не залишалась на посиденьки після уроків? І я твердо вирішила - ні!
Закінчивши читати, я проплакала всю ніч. Самоусвідомлення болючий процес. Але вранці я мала відчуття, що одна я померла і народилась якась інша. Та, котра почала цікавитися іншими людьми, а не лише книгами. Яка відкрила, що інші люди можуть навчити не гірше кращого бестселера. Я немов знову почала жити.
З того часу я стала дуже комунікабельною, дружелюбною і щирою. Так, книги і досі є в моєму житті, але більше як хоббі, а не як сенс життя. Тож я дякую книгам, що підштовхнули мене жити повноцінним життям.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
