Касрашвілі Діана. Вчитель, який змінив моє життя

Мій шлях до перемоги

     Змалечку я довго не могла визначитись,який гурток буде мені до душі. Я багато шукала, відвідувала різні заклади,та ніщо не притягувало мене. Загалом, мені було або нудно, або дратувало. І одного разу, як зараз пам'ятаю, моя подруга дитинства запропонувала  мені займатись спортом. Це було щось нове, цікаве та невідоме для мене. Цілий рік я вмовляла батьків відвести мене на перше заняття, та вони все відкладали.

    Я навіть не підозрювала,що моє перше тренування відбудеться так неочікувано. Гуляючи з мамою містом, ми підійшли до спортивної школи,і тут раптово пролунала з неньчиних вуст новина: "Доню, відтепер ти будеш займатися гімнастикою".

    Я з радістю відвідувала кожне заняття, навіть травми мене не зупиняли! Це стало сенсом життя, окремою невід'ємною частиною серця, яке так і рветься кожного разу з грудей,  коли розмова йдеться про гімнастику! Багато тренувань, сумлінна праця,безмежне бажання, перші досягнення!

     І ось настав найвідповідальніший момент! Через стільки років тренувань, роботи над собою, удосконалення своїх навичок,  – настав час,   коли я мала стати одним цілим зі спортом,злитися з ним воєдино. Маючи серйозну травму,  я вмовила тренера на мою участь у змаганнях. Я просто не могла дозволити собі таку розкіш, як відпочинок, адже змагання вирішальні, і від моїх результатів залежав подальший успіх у царині спорту. Попри біль та сльози,стиснувши долоні в кулаки,  я виконувала свою програму викладаючись на повну.  Я горіла цим, адже це було так важливо для мене.

       І настав момент оголошення результатів: моя кров у жилах стигла,підлога тікала з-під ніг, усе всередині тремтіло від хвилювання…

Слова,які я так мріяла почути,слова,  які зробили мене найщасливішою у той момент!Перемога!Ми змогли,ми зробили це!

     І ось я вже йду з гордо піднятою головою на п'єдестал. Я виборола перше місце та отримавши завітне звання "Кандидат у майстри спорту України". В однім пориві разом зі спортом, нерозлучно ми долали перешкоди  та дійшли до цілі. Спорте,мій товаришу,ти – моя опора ,я дякую тобі! Ти навчив мене долати перешкоди та не здаватись!

    Для мене спорт – це щось більше за хобі. Це безмежний світ,який надихає та навчає. Стійкість, впертість, цілеспрямованість,віра у себе та свої сили, навчання на помилках – ці всі якості у собі я здобула саме завдяки спорту. З кожним разом падаючи,я все впевненіше вставала та в кінці-кінців доводила розпочате до кінця в найкращому вигляді.

       Це вчитель,який дав мені шанс на майбутнє!Обираючи в дитинстві гурток,я дістала щасливий білет, обравши спорт,який став мені другом,учителем та моїм майбутнім. Спорт змінив моє життя,бо з ним я навчилась усьому: як вправам,  так і важливим життєвим правилам,які загартовують людину.

      Зараз я розумію,що наше життя,як американські гірки,зі злетами та падіннями,та я їх вже не боюсь,бо разом з вчителем, на ім’я Спорт,  навчилася їх долати! Я переконана у тому,що кожна людина на цій планеті має свого особистого вчителя і не важливо жива це істота чи ні,предмет це чи явище,хобі чи робота. Усі ми різні,кожен наш вчитель не схожий один на одного,бо є індивідуальним! Хай кожному поталанить із добрим порадником на довгій дорозі життя.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»