Удовенко Аріна. Вчитель, який змінив моє життя

                                             Сила любові

   Я – Аріна. Коли я була зовсім маленькою, у мене виникло бажання займатися танцями.

   Я – звичайна дівчинка. А може, і ні, бо сліпо вірила у свої мрії.

Я вчилася вдома танцювати на піску, на бруківці,  аби навчитися хоча б чомусь! Я вчилася сама в чотири рочки. І знаєте,як було образливо, коли не було аніякої підтримки? Коли над тобою сміялися твої рідні, робили з цього шоу для себе, та ніяк не для тієї крихітки, яка забивалася в куточок,  і її очі перетворювалися на море сліз.

   Та вона не здавалася, вона падала, потім знов падала, ще раз падала і на сорок перший раз із сорока в неї нарешті вийшло: вона змогла! Уявіть, якою щасливою її зробив всього-на-всього звичайний танцювальний елемент!

   Пройшло роки два. Я стала учасницею танцювального колективу. Нарешті! То до довгоочікуваної мрії було кілька кроків! Після тривалих тренувань, я вперше вийшла на сцену і…розгубилася: забула рух, зробила не в ту сторону – і все пішло шкереберть.

    Після цього в моїй душі з’явився, мов вертлявий черв’ячок, сумнів: танці –  це моє?  На кожній репетиції я чула лише дошкульні репліки.

Мої очі наповнювалися сльозами все частіше і частіше.

    Я  зненавиділа танці, і мої рожеві окуляри розбилися в той момент,коли я кинула ними займатися. Мій вогник згас, його затопила образа тої маленької дівчинки, яка колись його розпалила.

   Та за  декілька місяців Аріна-танцівниця, та дівчинка-бунтарка, знову прокинулась в мені і, переборюючи себе, записуюсь у танцювальний колектив. І  уявіть моє обличчя в той момент, коли я почула від тренерки, що в мене є потенціал.   З того часу, як на диво, я постійно чула, що я розумничка.

     Моя Тренерка для мене завжди буде з великої букви. Це людина, яка через стільки часу змогла знову запалити в мені той вогник, дати віру, підтримку. Вона змінила моє життя, вона змінила мене.

    Катерина Геннадіївна – мій вчитель по життю, мій тренер з танців, людина, яка є для мене прикладом, людина, на яку я рівняюся. Вона бачила мої падіння, бачила, як я хотіла здатися, як мені було важко, та вона вірила в мене. Я побачила в її очах віру в мене, відчула такий самий вогник, як відчуваю я!

      Катерина Геннадіївна дарувала мені посмішку, дарувала мені незабутні емоції і, звичайно, продовжує це робити і досі. Я полюбила танці по - справжньому завдяки їй: вони стали для мене не хобі, а смислом життя.

Я відчуваю кожною клітинкою свого тіла, своєї душі, свого серця себе щасливою, коли танцюю. У мене палає все всередині. І в такий момент хочеться  дарувати людям задоволення від того мистецтва, яким я займаюся.

      У мене є бажання стати хореографом, стати таким самим вчителем, як для мене колись стала Катерина Геннадіївна. Вона для мене сонце посеред темних хмар.

   Я йду до своєї цілі. Я вдосконалюю себе, свої можливості, я ставлю цілі та впевнено йду до своєї мети! Катерина Геннадіївна зробила мене дуже сильною, вона виховала в мені стержень, та найголовніше: вона виховала справжню танцівницю.

      Сьогодні  ми переживаємо настільки складні емоції, що не завжди справляємося, та танці стали для мене психологічним розвантаженням.

       Яка різниця між Аріною п’ять  років тому і  Аріною зараз?

Арішка зараз ніколи не здається,  як би їй не було образливо, як би їй не було складно та боляче, вона продовжить йти до своєї мети. Вона обов'язково здійснить своє бажання, та ще років через п’ять  Катерина Геннадіївна побачить її по телевізору, пишаючись своєю ученицею. Отак запалений вогник любові дарує тепло, зігріваючи інших!

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»