Серветки

Серветки. Денис Лукін

Денис Лукін

Використав і викинув серветку, щоб справити враження на офіціантку. Приємна дівчина.
Мене лякають великі серветки. Як правило, я розриваю їх на чотири частини, однією користуюсь, а три забираю з собою. І четверту забираю, якщо чесно. Не хочу, щоб бідні працівники ломали собі голову: навіщо він розірвав серветку і де ще три частини? 
Я забираю її з собою, але не викидаю... Її ще раз можна використати. Там просто невеличкий слід від помади. Жартую, від кави чи тістечка. А у мене хронічний гайморит. Тобто мені потрібно висякатися постійно. У шопері у боковій кишеньці я маю пакетик з серветками, а ту, четверту частинку, я кладу окремо, щоб було зрозуміло, що її треба якнайшвидше використати і в разі чого не давати леді, яка буде поруч зі мною, якщо вона попросить серветку щось дістати з кутика чи центру ока...
Офіціанти люблять забирати серветки. Брудні, трохи брудні, чисті — їм байдуже. Бачать серветку на столі — забирають. Вони як яструби. Серветочні яструби.
Я ховаю від них серветки під тарілкою. Але іноді вони і там їх бачать і намагаються забрати. Тоді я б'ю їх по руках. «Залиш, залиш, залиш! Це моя серветка! Її ще мільйон разів можна використати».
Мої ідеальні серветки в минулому. Раніше в багатьох закладах звичайні білі серветки розрізали на чотири частини, і виходили такі трикутники. Оце я розумію! Використовуєш, і руки чисті, і губи, і сумління.
А тут я витер губи, зіжмакав серветку і царським жестом викинув серветку у тарілку.
—Вам сподобалось?
—Так, смачно, дякую.
—О, я бачу, ви використали серветку... Ви молодець! Який мужчина... Цілу серветку не пожалів, витер свої ніжні, солодкі губки, і викинув її, як найбезглуздішу річ у світі... Щедра душа. Широка натура.


Instagram @deni_look_in

Читати також


up