Франсіско де Кеведо. Сховати зможе у свою запону
Сховати зможе у свою запону
Мене останній морок, а тоді
Скоряючись одній щемкій жаді,
Душі надасть свободу він бездонну,
Та все ж по цей бік чорного кордону
Зоставить знак про бурі молоді,
Мій жар плистиме й в крижаній воді,
Зламавши власть суворого закону.
Душа, якій сам Бог був за тюрму,
Не заніміє, скута зимним жахом;
Мій мозок, серце, зір, що краяв тьму, -
Усе, що смерть зітне єдиним махом,
Чуття не втратить, ляже в твердь німу
Закоханим, хоч і безмовним прахом.
Переклав Михайло Москаленко
Твори
Критика
