Франсіско де Кеведо. Сховати зможе у свою запону

Сховати зможе у свою запону
Мене останній морок, а тоді
Скоряючись одній щемкій жаді,
Душі надасть свободу він бездонну,

Та все ж по цей бік чорного кордону
Зоставить знак про бурі молоді,
Мій жар плистиме й в крижаній воді,
Зламавши власть суворого закону.

Душа, якій сам Бог був за тюрму,
Не заніміє, скута зимним жахом;
Мій мозок, серце, зір, що краяв тьму, -

Усе, що смерть зітне єдиним махом,
Чуття не втратить, ляже в твердь німу
Закоханим, хоч і безмовним прахом.

Переклав Михайло Москаленко

Біографія

Твори

• На мури батьківщини я глядів
• Сховати зможе у свою запону
• Як вислизаєш ти! Ні, не схопити

Критика

• Тема самотності у метафізичних сонетах Франсіско де Кеведо