Біографія Фрідріха Гельдерліна
Йоганн Християн Фрідріх Гельдерлін – німецький письменник-романтик – народився 20 березня 1770 року у м. Лауфен в сім'ї бідного пастора.
Виховувався у монастирських школах у Денкендорфі та Маульбронні, а далі навчався у Тюбінгенській семінарії, де дружив з Г.В.Ф. Гегелем і Ф.В. Шеллінгом. Ще студентом Тюбінгенської семінарії Гельдерлін почав писати вірші, у формі та змісті яких помітне наслідування Клопштока. На молодого Гельдерліна також помітно вплинув Фрідріх Шиллер. У студентські роки його однокурсником та найкращим другом був Гегель, з яким у подальшому Гельдерлін кілька років листувався.
У 1794-1795 Гельдерлін жив у Єні. 1794 року відвідував лекції Фіхте в Єнському університеті. Тут, у центрі романтичного руху, він познайомився з представниками нового літературного напрямку; саме тут у Гельдерліна виявилися вперше ознаки іпохондрії. Болісний настрій посилився під впливом безнадійного та пристрасного кохання до Сюзетти Ґонтар, матері одного зі своїх учнів. Гелдерлін бачив у ній втілення фантастичного ідеалу жінки, що вже з наймолодших років був предметом його мрій. Згодом Гельдерлін зобразив її під ім'ям Діотіми у своєму романі «Гіперіон».
У 1798 Гельдерлін поїхав з Єни, переїжджав з місця на місце і у 1802 повернувся на батьківщину з очевидними ознаками божевілля. Найбільший із творів Гельдерліна – епістолярний роман «Гіперіон» – є своєрідною сповіддю поета. Характерна риса роману – суто романтичне прагнення пов'язати філософію та поезію: Гельдерліна влаштовує тільки та наукова система, що пов'язана гармонією з ідеалом прекрасного. Ідеї, дотичні до поглядів Гельдерліна, пізніше розвиваються в філософських системах Шеллінга та Гегеля. У романі цікава й інша сторона: болісна мрійність і надзвичайно розвинене почуття витонченого створили в Гельдерліні відразу до сучасної дійсності; він зображує свій час і своїх співвітчизників карикатурними, а свій ідеал шукає під дорогим йому небом Еллади.
Крім «Гіперіона» в доробку Гельдерліна лишилася незакінчена трагедія «Смерть Емпедокла» – лірична поема у драматичній формі; перекази з Софокла «Антігона» та «Цар Едіп», а також низка ліричних віршів. Лірика Гельдерліна пройнята пантеїстичним світоглядом: християнські ідеї з'являються ніби випадково; загалом, настрій Гельдерліна – настрій грека-елліна, що побожно схиляється перед величчю божественної природи. Вірші Гельдерліна багаті на ідеї та почуття, іноді піднесені, іноді ніжні та меланхолійні; мова його – надзвичайно музична, рясніє яскравими образами, особливо в численних описах природи.
Фрідріх Гельдерлін помер 7 червня 1843 року у Тюбінгені (Німеччина).
Поезія, проза, переклади і сама постать Гельдерліна стимулювала до роздумів філософів і теологів (Вільгельм Дільтей, Карл Ясперс, Гайдеггер, Вальтер Беньямін, Моріс Бланшо, Аріс Фіоретос, Ганс Кюнг), філологів (Роман Якобсон, Петер Сонді), письменників (Стефан Цвейг, Георг Гейм, Петер Гертлінг та ін.).
Поезії Гельдерліна українською перекладали Іван Франко, Микола Бажан (збірка перекладів Гельдерліна у серії «Перлини світової лірики»), Василь Мисик («Смерть за вітчизну»), Юрій Липа (уривок з «Пісні про німців»), Михайло Орест («Пісня Гіперіона») та інші.
Твори
Критика
