Біографія Ерскіна Колдуелла
Ерскін Престон Колдуелл – американський письменник – народився 17 грудня 1903 року в Морленді (штат Джорджія, США)
Виходець із родини пресвітеріанського священика Дитинство та юність Колдуелла проминули у штаті Джорджія, на «глибокому» Півдні, в одному з глухих провінційних закутків Америки. Згодом у нарисі «Коротка історія Джорджії» Колдуелл відтворив старовинну гравюру, яка зображує упряжку мулів, що тягнуть величезну бочку з тютюновим листом. З часом тютюнництво, основне заняття мешканців штату, почало витісняти бавовну. Ґрунт виснажувався, багато фермерів розорялися, ставали навспільниками. У Джорджії довго зберігалися елементи старої плантаційної системи. Ці невеселі враження дитинства надовго залишились в пам'яті письменника, а Джорджія стала місцем дії багатьох його творів, справжньою «країною Колдуелла»
Із 12 років майбутній письменник почав працювати на фермі, а ночами – ще й на маслозаводі; з тих пір він добре знав, що таке важка фізична праця. У 17 років Колдуелл пішов з дому і змінив багато професій: був наймитом, каменярем, робітником на бавовноочисній фабриці, робітником сцени, репортером, офіціантом тощо. Це збагатило його неоціненним запасом життєвих спостережень.
Водночас з 1922 він навчався в університеті штату Вірджинія, особливо цікавлячись соціологією та економікою. У вільний час багато читав, засвоюючи уроки письменницької майстерності. Залишивши у 1926 університет, він зайнявся різноманітним, іноді випадковим літературним заробітчанством: писав газетні замітки, рецензії, хроніку, нариси; окрім того, розсилав по редакціях свої опуси, але довгий час отримував відмови. Так тривало близько п'яти років.
Як і багато хто з його співвітчизників, як-от Марк Твен, В. Вітмен, С. Крейн, Т. Драйзер, Д, Лондон, Е. Гемінгвей та ін., він входив у літературу, пройшовши школу газетяра та журналіста, привчившись до точності, конкретності та спостережливості. Він із вдячністю згадує одного зі своїх перших редакторів із «Атлантік джорнел». Врешті, 1930 року перші оповідання Колдуелла побачили світ у журналах, а через рік з'явилася його новелістична збірка «Американська Земля» («American Earth», 1931); за нею услід йде ще декілька: «Ми живі» («We Are the Living», 1933), «Навколішки перед сонцем, що сходить» («Kneel to the Rising Sun», 1935) та ін. Вони, як і романи, здобули Колдуеллу широке визнання та висунули у шерег провідних американських письменників «червоних 30-х».
Десятиліття, що настало після жорстокої економічної кризи 1929 pоку, виявилося найщасливішою та плідною порою на довгому творчому шляху Колдуелла. І хоча в США новела справедливо вважається «національним жанром», представлена великими майстрами і величезним розмаїттям різновидів, Колдуелл проявив себе у цій малій формі оригінальним майстром зі своїм художнім письмом. У його творах цих років змальований образ Америки – країни тютюнових і бавовняних плантацій, виснаженої землі, напівзлиденних хиж, населених «білими бідняками», навспільниками, неграми, затурканими, загрузлими у невігластві та нужді. Для Колдуелла характерні жорстка, зовні безстороння (тут, можливо, дався взнаки вплив Гемінгвея), манера, лаконізм, точний опис побуту «південних» звичаїв, зображення жорстокості та насильства, натуралістичні деталі, оживлені грубуватим гумором, іронією, схильність до гротескових, а іноді й фарсових ситуацій.
Чимало новел Колдуелла справедливо вважаються хрестоматійними. У зумисне холодній манері показує духовне здичавіння провінційних обивателів («Повнісінько шведів»); гірку долю безробітних («Повільна смерть»); застійну впертість фермерів-хуторян («Весняна пожежа»). Але Колдуелл змальовує не лише людей зневажених, котрі ведуть майже біологічне існування; у низці новел з'являються ті, хто протестує проти расового гніту та знущань.
У 1932 вийшов друком знаменитий роман Колдуелла «Тютюнова дорога» («Tobacco Road»), у якому трагічне, гірке химерно поєднується зі смішним, майже фарсовим. У центрі – доля навспільника із Джорджи Джітера Лестера та його збіднілої голодної родини, яка складається з хворої дружини Ади, матері, недоумкуватого 16-річного сина Дьюда та доньки Еллі Мей із заячою губою. Неподалік від них мешкає робітник-залізничник Лов Бенсон, котрий одружився із молодшою донькою Джітера, 12-річною Перл, розплатившись за неї галоном бензину й оберемком старих покривал.
Сюжет роману згодом використав Д. Кіркленд, котрий зробив інсценізацію для Бродвею. П'єса мала нечуваний комерційний успіх: йшла декілька років і витримала рекордну кількість вистав – 3182. Згодом було зроблено також екранізацію цього роману, здійснену видатним американським кінорежисером Д. Фордом, котрий створив знаменитий фільм за романом Д. Стейнбека «Грона гніву».
У Джорджи відбувається також дія другого раннього роману Колдуелла – «Акр Господа Бога» («God's Little Acre», 1933), також насиченого гротесковими та комічними сценами. У центрі – родина фермера Волдена, одержимого нав'язливою ідеєю знайти золото: впродовж п'ятнадцяти років він шукає його разом із синами на своїй ділянці, зритій незчисленними ямами, але все безуспішно.
У 1930-х Колдуелл чимало сил віддав публіцистиці, нарису, багато їздив по «бавовняних» штатах змальовуючи гнітючу картину «іншої Америки», «іншої нації»: діти, які стали потворами через недоїдання; погано вдягнені жінки; люди, які живуть у халупах. Такою була реальність Півдня у пору депресії, поки країна не почала (внаслідок «Нового курсу» Рузвельта) оговтуватись від кризи.
Колдуелл був одним із перших, хто у 1930-х звернувся до нового жанру, «синтетичного», що поєднує написаний ним лаконічний публіцистичний текст з яскравими наочними фотографіями, виконаними фотокореспондентом М. Борк Байт. У книзі «Ви бачили їхні обличчя» («You Have Seen their Faces», 1937) виникали похмурі образи американського Півдня: молоді та старі обличчя, помережані зморшками, з померхлими очима, зі слідами важкої праці; ветхі помешкання злидарів; поля, випалені сонцем; в'язні у кайданах. В іншій книзі, «На північ від Дунаю» (1939), темою змалювання стала Чехословаччина, яка щойно зазнала нацистської агресії. Із 2-ої пол. 1930-х років Колдуелл активно включився разом із іншими американськими письменниками до антифашистського руху. Осуд расизму він продовжив у збірці новел «Південні звичаї» (1938) та повісті «Випадок у червні» (1940). Успіх випав на долю одного із кращих творів Колдуелла – повісті «Хлопчик із Джорджи» («Georgia Boy», 1943), у якій за почасти комічними, анекдотичними ситуаціями, побаченими очима 12-річного підлітка, відкривається драма фермерської сім'ї Страупів.
За своє тривале життя Колдуелл багато подорожував по світі. Під час однієї із таких поїздок у 1941 в СРСР його застала Друга світова війна. Перебуваючи у москві влітку 1941, Колдуелл почав вести двічі на добу радіопередачі для США, писав кореспонденції для газет і журналу «Лайф». У вересні 1941 разом із групою американських журналістів він виїхав у район боїв біля Єльні. Свої враження про життя у перші воєнні місяці він відобразив у книзі «Смоленська дорога» («All-out on the Road to Smolensk», 1942).
У 1951 опублікував мемуари, у яких, зокрема, розмірковує про письменницьку працю, «Назвіть це досвідом». Колдуелл був письменником нерівним. Інколи відходячи від серйозної проблематики, він писав задля касового успіху (такими є його створені у кінці 1940-х – 50-х романи «Десниця Господня» («The Sure Hand of God», 1947), «Кохання та гроші» («Love and Money», 1954), «Ґреттa» («Gretta», 1955), збірка «Оповідання з Мексиканського узбережжя»). На початку 1960-х, по-своєму відгукуючись на піднесення антирасистського руху у США, Колдуелл пережив новий творчий злет. Звертаючись до расової проблеми, він посилив її соціальне звучання, а також показав, як у жертв дискримінації, у простих людей зростає протест, проявляється відчуття власної гідності (романи «Дженні» – «Jenny by Nature», 1961; «Ближче до дому» – «Close to Home», 1962).
Багато сил він і далі віддавав документалістиці, зокрема дорожньому нарису; подорожував країною, спостерігаючи зміни, що відбуваються у способі життя та психології людей (книги «Вздовж і впоперек Америки», 1964; «У пошуках Біско», 1968; «Глибокий Південь», 1968; «Полудень посеред Америки», 1976). У 70-х – 80-х pp. ХХ ст. брав участь у рухові письменницької інтелігенції проти загрози термоядерної війни. Він вірив, що врешті-решт переможе тверезий глузд, розпочнеться роззброєння, а замість воєнного міністерства буде створене міністерство миру. Незадовго до смерті Колдуелл видав книгу мемуарів.
Ерскін Колдуелл помер 11 квітня 1987 року в Парадайз-Валлі (штат Арізона, США).
В Україні окремі твори Колдуелла переклали В. Митрофанов, Л. Солонько, Ю. Лісняк, М. Пінчевський, А. Кадук. Б. Гіленсон.
Твори
Критика
