Як читання канонічної літератури допомагає розвивати стійкість
“Про стійкість у літературному каноні України”: у яких творах можна знайти способи підсилення своїх опор
Як знайти час на читання усіх значущих книг, написаних протягом більш ніж 2000 років? Потрібно звернутися до літературного канону, який стає своєрідним дороговказом. Канон відображає виклики сьогодення, ідеї, які проходять випробування часом, та допомагає розширити межі світогляду.
Як ми вже розповідали раніше, Аспен Інститут Київ провів панельну дискусію “Про стійкість у літературному каноні України” у межах ХІІ Книжкового Арсеналу.
Юлія Тичківська, виконавча директорка Аспен Інституту Київ та модераторка панельної дискусії відзначила важливість теми:
“Є багато досліджень, що притаманно літературному канону, наскільки він гнучкий та здатний трансформуватися під впливом обставин та історичних подій. Одна з ключових рис, яку зараз мають проявляти українці — це стійкість. Література та досвід, який вона описує — один зі способів цю стійкість підживлювати. Тому надзвичайно важливо розглянути саме ту літературу, яка може спонукати до рефлексій на тему витривалості.
Cпікери та спікерки обговорили тему стійкості в літературі, вплив ідеологічного аспекту на формування канону та їх протистояння, письменників, яких можна вважати канонічними, а також приклади у літературі, які надихають триматися.
“Канон змінюється, але дає стійкість культурі, а відтак — нації”, — Віра Агеєва
Віра Агеєва, українська літературознавиця, літературна критикиня та гендерна дослідниця, вважає, що суспільство не може існувати без канонів та пантеонів. Проте, ці канони трансформуються відповідно до поточних історичних обставин:
“Канон — це рамка, список найкращих текстів. Зрозуміло, що цей список з часом змінюється, наголос робиться на тих іменах і текстах, які найважливіші у контексті наших нинішніх проблем і запитів. Канон змінюється, але дає стійкість культурі, а відтак — нації”.
Щоб стати канонічним письменником, треба не тільки здобути визнання академічної спільноти, літературознавців, але й впливати на молодших авторів, каже пані Віра:
“Молоді автори завжди, метафорично кажучи, “вбивають своїх літературних матерів та батьків”, намагаючись їх перевершити. Відтак, потрапити в канон можна, лише ставши таким символічним “вбивцею”, подолавши вплив класиків і в процесі того подолання долучитись до когорти майстрів”.
Віра Агеєва також говорила про важливість відродження культурної памʼяті:
“Якщо за наші романи, вірші розстрілювали та катували, то це означає, що вони були великою загрозою для наших ворогів. Ми повинні повертати собі нашу культурну пам'ять”.
“Стійкість індивіда породжує стійкість нації”, — Тарас Лютий
Тарас Лютий, український філософ і письменник, наголосив, що стійкість канону залежить від того, що ми вкладаємо в це слово:
“Скажімо, у соціалістичному реалізмі відчитуються нарочиті та штучні заклики до мужності, а конкретна особа не береться до уваги. Якщо ми робитимемо так само, то це ризиковано. Адже ми можемо спотворити художню силу літератури, що звернена до конкретної особистості, а не до знівельованих мас. Узагалі, література — це не сукупність приписів, які наказують нам, як жити. Художні чинники завжди відіграють більшу роль, оприявнюючи персональну свободу”.
Уособленням стійкості в літературі пан Тарас назвав Григорія Сковороду, Касіяна Саковича, Михайля Семенка, Ґео Шкурупія.
“Наприклад, Сковорода відкриває ширший простір свободи для більшого вибору, повʼязаного з розвоєм індивідуальності. Якщо ти бачиш загрози для суспільства своєї країни, то ти сам повинен плекати стійкість, ставати редутом, фортецею. А вже сукупність таких фортець і утворюватиме стійкість суспільства в цілому”.
“Те, що ми досі маємо українську літературу, свідчить про її стійкість”, — Олександр Хоменко
Олександр Хоменко, засновник МУР, автор першого історичного мюзиклу «Ти [Романтика]», каже, що українська культура пройшла складний шлях становлення:
“Якщо говорити про українську літературу, то як казала Ліна Костенко, “по нам пройшли усі катки історії”. Той факт, що ми маємо українських класиків, популярних молодих авторів, наші бібліотеки заповнені українськими книгами, свідчить про нашу стійкість”.
За його словами, це є свідченням високого рівня української літератури:
“Згідно з законами еволюції, виживає найсильніший, а відтак в українській літературі є щось таке якісне, що попри усі намагання її знищити, вона живе”.
Пан Олександр розповів про власну класифікацію книг:
“У контексті стійкості я розрізняю деструктивні книги, які залишають пустку всередині, та конструктивні — які надихають своїм прикладом. Видається, якщо персонаж пройшов через складні життєві обставини, то і я зможу. Наприклад, як у Підмогильного у романі “Місто”.
Ми вдячні спікерам за надихаючі та змістовні думки про стійкість. Сподіваємося, відвідувачі Книжкового Арсеналу почерпнули ідеї, де шукати підсилення своїх опор у літературі.
