30.09.2024

Опозиція «своє – чуже» в хронотопі оповідань Редьярда Кіплінга

Опозиція «своє – чуже» в оповіданнях Р. Кіплінга

А. С. Сімаковська

Статтю присвячено дослідженню опозиції «своє - чуже» в малій прозі Редьярда Кіплінга. Аналізується вплив даного протиставлення на формування просторово-часових характеристик оповідань «Without Benefit of Clergy» та «The Brushwood Boy».

Ключові слова: Р. Кіплінг, хронотоп, опозиція, художній час та простір.

Опозиція «своє - чуже» має свій універсальний характер в культурі та мистецтві. За останні роки саме ця антитеза стає предметом дослідження вчених різної наукової спеціалізації. Вивчення опозиції отримало широке розповсюдження і в літературі. Це питання вивчалося багатьма літературознавцями, зокрема М. Бахтіним [1], Н. Копистянською [2; 3], Ю. Лотманом [4].

Основним завданням статті є дослідження опозиції «своє - чуже» в художньому світі оповідань Кіплінга.

В оповіданні Кіплінга «Without Benefit of Clergy» («Без благословення церкви», 1890) опозиція «своє - чуже» прослідковується чи не найяскравіше, оскільки автор описує стосунки білого чоловіка та темношкірої дівчини. Джон Холден та Аміра неодружені, так як це заборонено законом: «He was an Englishman, and she a Mussulman’s daughter bought two years before from her mother, who, being left without money, would have sold Ameera shrieking to the Prince of Darkness if the price had been sufficient» [6] (Він був британцем, а вона донькою мусульманина, яку він купив два роки тому у її матері, яка залишилася без грошей і була ладна продати її самому Принцу Темряви, якби той запропонував за неї прийнятну ціну (тут і далі переклад наш. - А.С.)).

Далі події розвиваються як у звичайному житті звичайних людей. У закоханих народжується син, що приносить у сім’ю багато радості, любові та щастя, яке виявляється нетривалим. Помирає від лихоманки маленький син, а згодом і сама Аміра.

Простір, у якому відбуваються описані події, обмежений стінами будинку, у якому живуть закохані: «He had taken a little house overlooking the great red-walled city, and found, - when the marigolds had sprung up by the well in the courtyard and Ameera had established herself according to her own ideas of comfort <...> - that the house was to him his home» [6] (Він орендував маленький будинок, що стояв на окраїні, з якого відкривався вид на огороджене цегляною стіною місто, і, коли зацвіли нагідки у внутрішньому дворі та Аміра облаштувалася відповідно до своїх власних уподобань, він зрозумів, що цей дім став для нього своїм). Для Холдена та Аміри місце, в якому вони починають жити разом, є дуже близьким і своїм простором. Проте ненадовго. Коли у будинок приходить біда та забирає життя найрідніших людей, Холден вже по-іншому його сприймає: «Then he thought that before he departed he would look at the house wherein he had been master and lord» [6] (Потім він подумав, що перед від’їздом йому слід подивитися на будинок, у якому він був майстром і лордом). «Свій» простір існування змінюється на «чужий». Джон вважав цей дім своїм сімейним вогнищем, захищеним простором, але в певний момент помітив, що воно як «своє» - втрачене і залишилося тільки у пам’яті. «Свій» простір став «чужим» локально, але у душі все ще залишається «своїм» […].

Холден і справді хотів би залишити будинок за собою, проте господар розпоряджається по- іншому, планує його зруйнувати, сказавши: «When the birds have gone what need to keep the nest? It shall be pulled down, and the Municipality shall make a road across, as they desire, from the burning-ghat to the city wall, so that no man may say where this house stood» [6] (Якщо птахи відлетіли, для чого зберігати гніздо? Його знесуть, а муніципалітет збирався прокласти тут дорогу від місця, де спалюють мерців, до місцевої стіни, і вже ніхто не скаже, де стояв цей будинок). У цьому випадку людське протиставляється нелюдському, як «своє» - «чужому». Після втручання потойбічного (смерті) у реальне, бурхливе життя персонажів, воно перетворюється на далеке та чуже. Будинок, у якому вирувало життя, перетворюється на мертву дорогу. Критерій людського / нелюдського мотивує символічне перетворення житла з «пташиного» гнізда в асфальтовану дорогу.

Оповідання «The Brushwood Boy» («Збирач хмизу», 1895) розповідає нам історію життя англійського військового офіцера з вищого класу суспільства Джорджі Коттара, що охоплює проміжок часу від раннього дитинства, шкільних років, юності головного героя і до його повернення з Індії додому в свою першу відпустку. Автор описує ряд практично однакових снів Джорджі, які він бачить протягом свого життя і в яких з’являється молода дівчина: він побачив її лише один раз, і відтоді вона завжди у його снах, вона росте разом із ним, постійно супроводжує його. Повернувшись додому зі служби в Індії, Джорджі зустрічає цю дівчину наяву, і виявляється, що вона усе своє життя бачила такі ж самі сни.

В оповіданні дуже яскраво представлено два світи - реальний і оніричний. Це дає нам змогу чітко прослідкувати поєднання простору і часу у цих двох вимірах, виділити саме «свій» та «чужий» простір персонажа. Головний герой, поки що «а child of six was telling himself stories as he lay in bed. It was a new power, and he kept it a secret. A month before it had occurred to him to carry on a nursery tale left unfinished by his mother, and he was delighted to find the tale as it came out of his own head just as surprising as though he were listening to it «all new from the beginning» [5] (шестирічний хлопчик, лежачи у своєму ліжку розповідав собі казки. Це була нова сила, яку він тримав у таємниці. Місяць тому назад йому довелося продовжити дитячу казку, яку не завершила розповідати мама, а він був у такому захопленні, що оповідь, яка вийшла з його голови, була настільки цікавою, наче він її слухав по-новому із самого початку). Казки, які вигадував маленький хлопчик, згодом трансформувалися у сни, в яких головна героїня залишилась тією ж самою: «The princess of his tales was a person of wonderful beauty (she came from the old illustrated edition of Grimm, now out of print), and as she always applauded Georgie’s valour among the dragons and buffaloes, he gave her the two finest names he had ever heard in his life - Annie and Louise, pronounced ‘Annieanlouise.’ When the dreams swamped the stories, she would change into one of the little girls round the brushwood-pile, still keeping her title and crown [5] (Принцеса його казок була неймовірної вроди (вона зійшла зі сторінок старого ілюстрованого видання казок Грімм, сьогодні вже розпроданого), і так як вона захоплювалася хоробрістю Джорджі у битвах з драконами та буйволами, він дав їй два найпрекрасніших імені, які він коли-небудь чув у своєму житті - Анні та Луїза, що вимовлялося Аннілуїза. Коли сни поглинали оповіді, вона перетворювалася в одну із маленьких дівчаток, що бігали навколо купи хмизу, зберігаючи свій титул і корону).

Можна сказати, що у цьому оповіданні Кіплінг «грається» простором, непомітно для читача змінює його з реального на оніричний. Сни Джорджі постійно повторюються. Простір реального існування головного героя є динамічним, Коттар із плином часу змінює простір свого перебування. Спершу «the movements of the grown-ups <...> removed his world, when he was seven years old, to a place called «Oxford-on-a-visit» [5] (рішення дорослих перенесло його світ, коли йому було сім років, до місця, що називалося Оксфорд); потім «the Head gave him six months’ final polish, taught him what kind of answers best please a certain kind of examiners, and handed him over to the properly constituted authorities, who passed him into Sandhurst» [5] (директор присвятив півроку на його обробку, навчив його правильних відповідей, які задовільняли б найбільше екзаменаторів, і передав його органам встановленої влади, які відправили його у Сендхерст); а згодом «the regular working of the Empire shifted his world to India, where he tasted utter loneliness in subaltern’s quarters - one room and one bullock-trunk - and, with his mess, learned the new life from the beginning» [5] (правильний хід справ в імперії перекинув його світ до Індії, де він смакував повну самотність у положенні субалтерн-офіцера - одна кімната і одна валіза з телячої шкіри - і, разом з товаришами, вчився жити по-новому спочатку). Останнім місцем перебування головного героя є його батьківщина, Англія, куди він приїжджає у річну відпустку. Досить часта зміна місця проживання персонажа пояснюється тим, що він знаходився у постійному пошуку себе, «свого» світу у такому відчуженому для нього самого оточенні. Близьким для нього є світ сну, оніричний простір, відображення якого герой шукає у реальному світі, часто змінюючи свою локалізацію.

Оніричний простір в оповіданні стабільний, лише із зовнішнього вигляду персонажів сну можна сказати, що час має на них вплив, тобто відповідає реальному. Джорджі з віком помічає, що його сни завжди починаються однаково: «there was «the same starting-off place» - a pile of brushwood stacked somewhere near a beach» [5] (завжди було одне місце, з якого все починалося - купа хмизу, складеного неподалік від узбережжя). Ця особливість снів його дуже зацікавила, він намагався розпізнати цей секрет. Оніричний простір твору, який головний герой називає «Unknown Continent», представлений у предметному вираженні за допомогою географічної карти, яку він сам і намалював.

Зовнішній простір персонажа, тобто реальний, вміщує у собі лише матеріальне життя Джор- джі, а внутрішній, в даному випадку представлений снами, включає близьку для Джорджі людину, насичує його світ духовними цінностями, коханням. Таким чином, ці два простори взаємодоповнюють один одного.

Внутрішній простір персонажа, а саме його сновидіння, поєднує у собі мотив безпеки і небезпеки. Коли Джорджі зі своєю супутницею подорожували у сні, то море, населені пункти, пароплав, який знайшов Коттар («чуже»), становили для них небезпеку. Лише тоді, коли Джорджі досягав тієї купи хмизу, з якої починався його сон («своє»), то він відчував прихисток.

Є досить помітним в оповіданні той факт, коли Джорджі примусово намагався заснути, щоб потрапити у інший світ: «He did his best to find the well-known road, the point where true sleep began. At last he saw the brushwood-pile, and hurried along to the ridge, for behind him he felt was the wide-awake, sultry world [5] (Він робив усе можливе, щоб знайти відому дорогу, місце, з якого починався справжній сон. Нарешті він побачив купу хмизу і кинувся вперед, так як відчував, що позаду прокидається задушливий світ). Таке нестримне прагнення покинути реальний простір свого існування і розчинитися у вигаданому просторі дає змогу чітко визначити місце, в якому існування головного героя буде найприйнятнішим для нього самого.

Світ сновидінь для головного героя був набагато ближчим, «своїм», дуже близьким «своїм». Але, в свою чергу, реальний світ Джорджі не можна назвати «чужим», тому що герою все у ньому подобається, там не вистачає лише кохання. Саме тому ми можемо дійти висновку, що Коттар поєднує два світи (локальний та світ переживань) лише для того, щоб створити власний «свій» світ.

Список використаних джерел:

Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе : Очерки по исторической поэтике // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики : Исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. - М. : Худож. лит., 1975. - С. 234-407.
Копистянська Н. Вертикаль у філософському та соціальному плані художнього твору / Нонна Копистянська // Літературознавство і культурологія : Збірник наук. статей - Чернівці : Рута, 2000. - № 1. - С. 3-10.
Копыстянская Н. Функциональность «чужого пространства» в поэтике художественного произведения / Нонна Копыстянская // Stylistyka - 2002. - Т. 11. - С. 89-100.
Лотман Ю. Заметки о художественном пространстве / Юрий Лотман // Учёные записки Тартуского университета. - Вып. 720. - Тарту : Тартуский ун-т, 1986. - С. 25-43.
Kipling R. The Brushwood Boy / Rudyard Kipling / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ebooks.adelaide.edu.au/k/kipling/rudyard/days/chapter13.html
Kipling R. Without Benefit of Clergy / Rudyard Kipling / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ebooks.adelaide.edu.au/k/kipling/rudyard/lifes/chapter20.html

Л-ра: Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. – 2013. – Вип. 33. – С. 300-302.

Біографія

Твори

Критика