28.09.2024

«Ярмарок суєти» Вільяма Текерея як знаковий твір англійської сатиричної літератури ХІХ ст.

«Ярмарок суєти» Текерея як знаковий твір сатиричної літератури

І. Плавуцька

У статті роман В. Теккерея «Ярмарок суєти» розглядається як унікальне явище англійської та світової сатиричної літератури. Аналізуються окремі аспекти тематики, жанрологічні характеристики, поетикальні прийоми, що забезпечують неповторність художньої природи твору. Розглядаються аспекти впливу надбань попередніх століть, а також вказуються деякі напрямки заломлення традицій роману в літературно-естетичних явищах наступних епох.

В історичному розвиткові літератур європейського регіону порівняно легко вирізняються етапи, позначені, за вдалим висловом В. Скуратівського, певного «знаковою спеціалізацією»: домінуванням у різних національних літературах споріднених естетичних систем, типологічно близьких до жанрових форм, образів, тем, мотивів. Так, література європейського (і не лише) середньовіччя характеризується розгалуженою системою героїко-епічних пісень: у добу Відродження пріоритетними стають ліричні жанри, передовсім, сонетна лірика, розквітає новелістична література; епоха романтизму приносить із собою розвій ліро-епіки та жанр історичного роману; епоха модернізму - «театр абсурду» тощо. Попри те, в історико-літературному процесі вирізняються тенденції, що притаманні якійсь одній, конкретної національній літературі, визначають її іманентну сутність і є головним руслом її еволюції.

У межах цієї статті ми поставили собі за мету торкнутися сатири як магістрального шляху розвитку літератури Британських островів в одному з найяскравіших його проявів - романі В. Теккерея «Ярмарок суєти». Наше звертання до цього відомого твору європейської літератури саме по собі не є ексклюзивним. За півтора століття свого функціонування в активі світової літератури цей теккереївський шедевр неодноразово ставав об’єктом наукового дослідження і зазнавав всебічного вивчення.

Представники літературознавства різних країн - як західного світу, так і країн Східної Європи (Дж. Доддс, Гордон Н. Рей, А. Пантучкова, І. Медянцев, В. Івашева, В. Вахрушев, О. Бєльський та ін.) у своїх наукових розвідках, монографіях, есеях розглядали «Ярмарок суєти» В. Теккерея на різних рівнях його художньої структури - від особливостей проблемно-тематичного комплексу до тих поетикальних прийомів, що були використані англійським письменником і визначили міру його сатиричної майстерності та художню оригінальність твору.

Однак, одностайно визнаючи за «Ярмарком суєти» одне з найпочесніших місць в антології світової сатири, вивчаючи у різних проекціях феномен «Vanity Fair», дослідники сприймають такий високий статус твору як щось само собою зрозуміле і не дають чіткої відповіді на запитання: а що, власне, робить цей роман одним із взірців світової сатиричної класики? Відсутність чіткої відповіді на це питання і зумовлює актуальність поставленої проблеми, диктуючи у якості завдань з’ясування характеру і ступеня попередньої національної сатиричної традиції та запальних закономірностей літературного розвитку на своєрідність художньої природи «Ярмарку суєти» та проявів новаторських сатиричних стратегій у цьому творі В. Теккерея. Окреслені завдання спрямовані на досягнення головної мети нашої статті, яка полягає у встановленні тих жанрових особливостей у «Ярмарку суєти», які перетворюють його на знаковий твір англійської літератури XIX ст. світової сатиричної спадщини загалом.

Переконання у тому, що саме сатира становить магістральний шлях розвитку англійської літератури, в дослідників-фахівців та й просто знавців-аматорів склалося вже давно. [...] Головним «руслом» англійської літератури вважав сатиру британський дослідник Хью Бокер [2, с. VII] та деякі інші фахівці.

Початок розвитку сатиричної літератури на Британських островах, як було зазначено в одній з наших попередніх статей, учені традиційно пов’язують з іменами поетів XII ст. Джона Сельсберійського та Олександра Некхама, а також митців більш пізньої пори — Вільяма Ленґленда (бл. 1330 - бл. 1400) та Джефрі Чосера (1340-1400).

Однак найбільш значні досягнення літератури Британії на ниві сатиричного способу відображення життя припадають на XIX ст. і пов’язуються з творчим доробком саме Вільяма Мейкпіса Теккерея (1811-1863).

Класиком національної сатиричної літератури Теккерей став насамперед завдяки таким творам, як цикл нарисів «Книга снобів» та роману «Ярмарок суєти», які водночас належать до найвищих досягнень світової сатири.

Творчість Теккерея-сатирика становить основний зміст другого (за періодизацією І. Медянцева) - реалістичного - етапу розвитку англійської сатиричної літератури. Специфіку цього періоду, на відміну від попереднього, романтичного, представленого головним чином сатиричними творами Байрона і Шеллі, слід вбачати у гострій соціальній спрямованості творів, епічній широті та масштабності відображення явищ життя буржуазно-дворянського соціуму, глибокі дослідження морально-психологічних підвалин тогочасної англійської дійсності, яскравому викривальному пафосі. Власне, саме ці особливості знайшли своє яскраве втілення у «Книзі снобів» та «Ярмарку суєти» і визначили їхню ідейну та естетичну вартість.

Однак попри всю значущість «Книги снобів», «Ярмарок суєти» все ж посідає особливе місце у творчому доробку Теккерея. Це не лише один з визначних шедеврів світового красного письменства. Роман є центральним у літературному доробку Теккерея, оскільки закумулював у собі всі основні ідеї творчості письменника і, завдяки своїй художній та ідейній довершеності, становить «вершину англійської сатири XIX ст.» [ 3, с. 25].

Досліджуючи роман Теккерея «Ярмарок суєти» як знаковий твір для літератури XIX ст., доцільно передусім наголосити, що саме у цей період роман став провідним літературним жанром як у країнах західного регіону (Франція, Англія, США), так і на теренах східнослов’янських літератур.

Така небачена раніше популярність цієї епічної форми пояснюється, передусім, його жанровими особливостями. Ось що з цієї нагоди писав О. Бєльський: «Роман, завдяки можливості використання у ньому великої кількості сюжетних ліній, включення масових сцен, подачі широкого суспільного фону, дозволяє відтворити не якийсь вузький проміжок чи сферу життя, а намалювати картину суспільства (курсив О. Бєльського), взятого у його найбільш важливих зв’язках, і досягти у такий спосіб певного синтезу (курсив О. Б.) соціального життя. Прагнення художньої літератури типізувати, узагальнювати життєві явища виявляється у романі не лише в окремих типових образах, а й у відтворенні розмаїтих життєвих зв’язків, що характеризують систему суспільних відносин» [4, с. 229].

Попри те, розглядаючи роман Теккерея у контексті романної традиції XIX ст., доцільно зазначити, що він, цілком вписуючись в охарактеризований вище жанровий канон, становить все ж таки твір, єдиний у своєму роді з англійській [5, с. І01] та загальноєвропейській літературі. Унікальність «Ярмарку суєти» в романній традиції XIX ст. полягає, передусім, у тематичній своєрідності твору, оскільки у «Ярмарку суєти» Теккерея, об’єктом сатиричного викриття стає соціальне явище, яке було специфічним саме для Англії його доби - снобізм, хоча завдяки цьому твору з плином часу це поняття, відкрите Теккереєм, - як конкретно-історичний морально-психологічний феномен - втратило свою соціально-історичну та географічну конкретність і набуло загального вжитку, стало використовуватися для позначення певного типу суспільної поведінки та психології людини.

Суто англійським явищем снобізм роблять особливості суспільно-політичного розвитку країни передусім та взаємопоступливість у стосунках між буржуазією і дворянством, що виникла завдяки «славній» революції 1688 р. і мала наслідком компромісність англійської буржуазії (навіть в умовах європейського соціуму після катаклізмів 1789-1794 рр.), її «дивовижне низькопоклонство перед титулом» [6, с. 242]. Саме це явище «відкрив» і поіменував Вільям Теккерей, скориставшись для цього словом скандинавського походження, яке наприкінці XVIII ст. як одне із значень мало «обиватель, міщанин», а до 40-х років набуло дещо зневажливого значення - «вульгарна, невихована людина, яка належить до нижчих верств суспільства» [7, с. 262]. Саме феномен снобізму стає основною темою творчості Теккерея і визначає той соціальний та моральний простір [8, с. 135], який зазнає свого художнього освоєння у творах письменника.

Варто зазначити, що тема снобізму з’являється вже в ранніх нарисах та оповіданнях Теккерея - ще до того, як саме явище чітко викристалізувалося у творчій свідомості митця, а слово - у його нинішньому зневажливо-дошкульному значенні - ввійшло в обіг у повсякденній англійській мові. Однак об’єктом соціального дослідження і сатиричного викриття феномен снобізму стає лише у циклі нарисів «Книга снобів», а свого найбільш яскравого, повномасштабного, художньо-концентрованого вираження зазнає завдяки зазначеним вище особливостям романної форми, естетичній цілісності та довершенні твору - саме в «Ярмарку суєти».

У межах цього наукового викладу ми не вважаємо за доцільне зупинятися на аналізі образів снобів у романі - це вже неодноразово робилося до нас. Зазначимо лише, що Теккерей зображує снобізм як національну хворобу, якою заражене все англійське суспільство - від кучера, котрий вважає непотрібним «турбувати коней» заради розореної та овдовілої місіс Осборн, до короля. Нас більше цікавлять ті прийоми, які дали Теккерею можливість надати темі снобізму такого ущільненого і незабутньо-яскравого втілення.

Вочевидь, не буде помилкою сказати, що головна причина цього полягає в незвичайній і нестандартній художній природі твору. Насамперед це стосується його жанрової своєрідності. При визначенні основної жанрово-тематичної домінанти практично всі дослідники сходяться на тому, що це в будь-якому випадку соціальний роман. На думку О. Бєльського, «Ярмарок суєти» є першим соціальним романом в англійській літературі, що в ньому подано органічний синтез різних сторін суспільного життя... Д. Яхонтова називає його «соціально-викривальним романом». О. Анікст стверджує, що це «соціально-побутовий роман». Ф. Джойст у своєму «Introduction to Comparative Literature» характеризує твір як «соціальну сатиру» («а social satire») [9, с. 138].

При цьому роман Теккерея несе у собі виразні ознаки інших підвидів романного жанру, які активно функціонували у романістиці попередніх епох і традиції, які переплавлені у творчій свідомості письменника, істотно вплинули на художню неповторність «Ярмарку суєти».

За зовнішніми ознаками роман Теккерея передусім наближається до жанру сімейної хроніки чи сімейного роману, який в англійській літературі започаткував С. Річардсон і дія якого за традицією розгорталася у колі кількох родин, буржуазних чи дворянських (у випадку Теккерея - це родини Седлі, Осборнів, Кроулі), практично не виходячи за їх межі. Основний зміст таких творів складають взаємовідносини між членами родини чи між окремими сім’ями. Однак у «Ярмарку суєти» Теккерей долає цю традицію, співвідносячи життя своїх героїв, за справедливим зауваженням О. Бєльського, також з подіями, що відбуваються за межами вузько родинного світу [10, с. 241]. приміром, з битвою при Ватерлоо, яка спричиняє збанкрутування старого Седлі, загибель Джорджа Осборна, збагачення Беккі Шарп.

Поряд з цим Теккерей активно використовує традиції шахрайського роману (роману-пікарески), що чітко оформився в європейській літературі ще у другій половині XVI ст. З цим типом роману «Ярмарок Суєти» споріднює передусім образ «ріссаго у спідниці» Ребекки Шарп, про «крутійську» сутність якої автор «сигналізує» читачеві уже одним її прізвищем: англійське розмовне «sharp» означає «шахрай» [11, с. 643].

Образ Ребекки Шарп важливий і в іншому аспекті - він значною мірою забезпечує сюжетну і композиційну єдність твору, перегукуючись з мотивами подорожі головного героя у шахрайському романі, а також у романах Філдінґа чи Смолетта. Водночас традиційний мотив мандрів, що з ним у романі Теккерея асоціюється образ Беккі Шарп, має під собою й інше літературне підґрунтя - «сатиричний епос» Байрона «Дон-Жуан», у якому подорожі «пілігрима кохання» забезпечують широту охоплення явищ дійсності і перетворюють його поему на своєрідну «сатиричну енциклопедію європейського життя XIX ст.» (О. Елістратова). Однак, як і просвітницький роман, мотив подорожі у «Дон-Жуані» дає можливості лише для механічного синтезу (О. Бєльський) окремих сторін життя, що визнає потрібність композиції цих творів. На наш погляд, така фрагментарність сюжетобудови зумовлена тим, що герої і шахрайських романів XVI-XVII ст., і романів доби Просвітництва, і Байронового «Дон-Жуана» здійснюють подорожі, так би мовити, по горизонталі, — в географічному просторі, зустрічаючись з людьми різних верств, спостерігаючи різні явища. «Мандри» ж Беккі Шарп у пошуках твердого становища в благопристойному товаристві протікають, незважаючи на досить широку географію «Ярмарку суєти» (Англія, Бельгія, Фракція, Німеччина, Італія, Індія) - у чітко визначеному соціальному просторі, причому лише в межах заможних верств суспільства, і проходять по вертикалі (дрібне дворянство, буржуазія, родова аристократія), по якій вона піднімається. При цьому увага Теккерея концентрується на різних проявах одного соціального явища - снобізму.

Такому ущільненню художньої проблематики твору сприяє і тяжіння Теккерея до традицій роману-алегорії. Традиційно прийнято пов’язувати «Ярмарок суєти» з релігійно-повчальним твором англійського пуританського проповідника XVII ст. Джона Беньяна «Шлях паломників» («Pilgrims Progress», 1678), звідки безпосередньо запозичено образ «Ярмарку суєти» («І ось здавалося мені, що коли вийшли вони з пустелі, вони раптом побачили місто, і ім’я цьому місту - Суєта, і був влаштований у місті Ярмарок. Він називався Ярмарком Суєти». [Цит. за: 12, с. 462 ].) і який, у свою чергу, спирається і на традиції «суєти суєт» з «Екклезіаста», які йдуть ще від епосу про Гільгамеша (кінець III ст. до н. е.). Однак, використовуючи у своєму романі цей алегоричний образ, він (автор) перетворює його на організуючий принцип твору. Картина «ярмарку», як справедливо зауважив М. Алексєєв, у романі Теккерея перетворюється на «розгорнуту жанрову сцену», яка лежить в основі усього задуму твору [13, с. 442].

«Ярмарковість» життя сучасного Теккерею буржуазно-аристократичного соціуму підкреслюється і тим яскравим «театрально- карнавальним» (В. Вахрушев) елементом, який виникає насамперед на рівні композиції твору завдяки невеличкій главі «Перед завісою»: «Тут, куди не глянь, їдять і п’ють, закохуються та зраджують, сміються і плачуть; тут тобі й курять, і шахрують, і б’ються, і цигикають на скрипці; тут розбишаки таки ждуть, щоб хто їх зачепив, гульвіси не пропускають нагоди підморгнути якійсь молодичці, ошуканці зазіхають на чужі гаманці, поліцаї пильнують ладу, дурисвіти (ще якісь об’явились, хай їм грець) горлають перед своїми балаганами, сільські хлопці луплять очі на розцяцькованих блискітками танцівниць і жалюгідних, старих, нарум’янених штукатурів, а тим часом спритні злодюжки, підкравшись ззаду, орудують у їхніх кишенях. Так, це Ярмарок суєти, розпусне, звичайно, місце і не веселе, хоч дуже галасливе» [14, с. 17]. Ця глава, а також образ Лялькаря, режисера лялькової вистави, виступає головним засобом створення ілюзорного світу, карнавальної містифікації подієвого плану твору.

«Маскарадність» життя зображуваного суспільного прошарку, «ляльковість» його (життя) учасників-маріонеток підкреслюється Теккереєм і в інший спосіб. Продовжуючи певні традиції англійської національної сатири, що проявилися, зокрема, в комедії Шерідана «Школа лихослов’я», а також у поемі Байрона «Дон Жуан» при змалюванні аристократичного товариства, котре зібралося у родовому маєтку лорда Амондевілла, Теккерей як прийом сатиричної типізації використовує так звані «значущі» імена. Як і в італійській комедії, в романі «Ярмарок суєти» вони позначають «маски» і визначають «амплуа» персонажів на «житейському торжищі»: «Доббін» у перекладі з англійської «шкапа», Седлі - «сумна», Кроулі - «запопадливий», Мартінґейл - «подвійна ставка для картярського програшу», Ментреп - «пастка для чоловіків» тощо.

Підсумовуючи викладене вище міркування і спостереження, ми можемо констатувати, що своєрідність і неповторність письменницької манери В. Теккерея полягає в органічному синтезі традицій англійської літературної спадщини XVII - початку XIX ст., західноєвропейського шахрайського роману та надбань духовної культури людства загалом з індивідуально-авторськими знахідками та прийомами, насамперед образу Лялькаря, що забезпечує таку ориґінальну рису «Ярмарку», як карнавалізація подієвого плану твору, створення містифікованого хронотопу, яскравий елемент маскарадності, що - у поєднанні зі специфікою тематики та об’єктів сатиричного висміювання - і обумовлюють унікальність цього шедевру Теккерея і незмінність його «status quo При цьому зазначені особливості художньої природи «Ярмарку» у тій чи іншій формі, на рівні генетичних контактів чи типологічно, проявляються і в романах Достоєвського, і у «Війна і мир» Л. Толстого, і в «Похороні» І. Франка, озиваючись також і у XX столітті в естетиці постмодерної доби, де карнавал «заливає увесь часопростір», перетворюючи людину «на актора, маріонетку, маску в театрі трагіфарсу» [15, с. 279-280].

Література:

Пахаренко В. Українська поетика. - Черкаси, 2002.
Jost F. Introduction to Comparative Literature. - Pegasus: a Division of the Bobbs-Merril Company. Inc.
Медянцев И. Английская сатира XIX века: Типология и традиции. - Ярославль, 1974.
Вельский А. О некоторых особенностях реализма В. М. Теккерея в романе «Ярмарка тщеславия» // Ученые записки Мичуринского государственного педагогического института. - 1958. - П. 3. - С. 227-258.
Медянцев И. Вказ. праця.
Бельський А. Вказ. праця.
Ахчемет Л. Тема «снобизма» в ранних произведениях Теккерея. - С. 257-278.
История всемирной литературы: В S т. - Т. 7. - Москва: Наука, 1991. - 532 с.
Теккерей В. Ярмарок Суєти. - Київ: Вища школа, 1983.
Бельський А. Вказ. праця.
Мюллер В. Англо-русский словарь. - Москва: Русский язык, 1988.
Пушкін А. Собр. соч.: В 10-ти т. - Т. 6. - Москва: Гостлиздат, 1962.
Алексеев М. Теккерей-рисовальщик // Алексеев М. Из истории английской литературы. - Москва - Ленинград: ГИХЛ, 1960. - С, 419-452.
Теккерей В. Ярмарка Суеты. Роман без героя, - Москва, 1947.
Пахаренко В. Вказ. праця.