Як Віл Макморан і Томас Він переклали найнепристойніший твір Маркіза де Сада

Автор: Віл Макморан (Will McMorran), професор катедри французького та порівняльного літературознавства Лондонського університету королеви Марії.

Попередження: стаття містить грубі слова та вислови. Вибачте за мою французьку.* І англійську.

Один з найперших творів Маркіза де Сада «120 днів Содому» також вважається одним з його найекстремальніших творів. У ньому йдеться про чотирьох розпусників — герцога, єпископа, суддю та банкіра, які зачиняються в замку зі своєю свитою, до якої входять два гареми з хлопчиків-підлітків та дівчаток. Оповідачки, чотири літні повії, протягом місяця розповідають про 150 «пристрастей» або збочень. Розпусники розігрують сцени пристрастей, про які їм розповідають, і в міру того, як персонажі поводяться дедалі жорстокіше, оповідь рухається до кривавої кульмінації. Хоч автор так і не завершив свій роман, а останні три розділи залишились лише у формі нотаток, твір досі продовжує бентежити читачів.

А отже, роман залишається надзвичайно складним для перекладу. Можливо, саме тому ніхто не наважувався взятись за англійський переклад роману після Острина Вейнгауза (Austryn Wainhouse), який вперше опублікував свій переклад у 1954 році (і виправив його разом з Ричардом Сивером [Richard Seaver] у 1966 році). У будь-якому разі, ми з Томасом Віном (Thomas Wynn) вирішили, що вже давно назріла потреба в новому перекладі роману англійською, і, на превеликий подив, видавництво Penguin Classics погодилося на цей проєкт.

Жорстокість сцен була не єдиним викликом, з яким ми стикнулися: «120 днів Содому» також є найнепристойнішим твором де Сада. Протягом трьох років саме це викликало найбільше дискусій і суперечок між нами. Як саме ми повинні перекласти різні французькі лайливі слова? Vit — це член, х...й чи прутень? Tétons — це цицьки, буфера чи груди? Derrière — це попа, задок, чи, власне, дупка? Cul — це срака чи жопа? В той час як Вейнгауз вдався до ексцентричної ідіоматики, яку можна було б назвати імітацією англійської мови епохи Тюдорів, ми вирішили спробувати використати, наскільки це можливо, актуальний на сьогодні сексуальний сленг — за умови, що він не буде звучати надто сучасно.

Портрет Маркіза де Сада, 1760 рік

До перекладу нецензурної лексики рідною мовою треба звикнути, бо якою б знайомою не була інша мова, присмак чужинности завжди залишається. Іноді це може додавати мові краси чи загадковости, але коли йдеться про подібну лексику, мимоволі з’являється виразний пом’якшувальний ефект. Ненормативні слова в інших мовах іноді не мають тієї ж сили, тому їх переклад робить цю непристойність ще відчутнішою.

Ймовірно, певну роль у цьому відіграє й англійська стриманість. Коли ми розпочати працю над «120 днями», я незабаром зрозумів, що інстинктивно знижую градус оригіналу, уникаючи слів, які здавались мені вкрай бридкими. Можливо, я й не переборов це повністю (жодних членів і х...їв, дякую велике!), але я досить швидко зрозумів, що цензурована версія роману була б не найкращим результатом. Останнє, що ми б хотіли зробити — це недостатньо епатажний переклад, а отже, і потенційно менш відразливий за оригінал. Нам належало бути такими ж грубими, неотесаними та огидними, як і сам де Сад.

Оригінальний рукопис роману «120 днів Содому». Джерело: Музей літератури і рукописів, Париж, надано автором

Щоб гарантувати відповідність, під час перекладу ми склали власний лексикон де Сада. Обговоривши різні можливі варіанти перекладу певного слова, ми намагалися зупинитися на одному з них і дотримуватись його протягом усього тексту. Зазвичай. Тож «vit» завжди буде перекладатись як «прутень» (англ. prick), а «cul» як «срака» (англ. arse).

Але це не завжди вдавалося. Наприклад, коли мова йшла про переклад «tétons», одного слова було недостатньо. Одним із найцінніших ресурсів для нас як перекладачів була база даних Чиказького університету зі старими французькими словниками, яка включає в себе кілька видань XVII та XVIII століть.

Однією з особливостей було те, що téton не завжди було таким фамільярним і грубим, як англійське «tit» (Мольєр і Вольтер використовували його), тому ми мусили бути уважними до різних нюансів. У таких випадках має значення, чи слово вимовляє оповідач, чи один із персонажів, чи його вживає чоловік або жінка, нейтрально чи образливо тощо — чоловік або жінка, які пишуть «груди», дуже відрізняються від чоловіка, який каже «цицьки», і зовсім по-іншому звучать «груденята», про які розповідає жінка.

Найбільше клопоту нам доставило зворотнє дієслово «se branler» — сленговий термін, що означає «мастурбувати», який і сьогодні широко використовується у французькій мові. Англійських еквівалентів не бракує, однак так само й різновидів англійської, які можна було б використати — і в цьому полягає проблема. Найочевидніший англійський еквівалент — «to wank» — буде незнайомим і дивним по той бік Атлантики, тоді як «to jerk off» буде знайомим, але матиме для британських читачів виразно американське звучання. Ми обмірковували варіант «to pleasure oneself» (задовольняти себе), але він здавався надто секс-позитивним, ба навіть ввічливим, тоді як «fapping» (дрочіння) ще не ввійшов у суспільну (чи нашу) свідомість.

Зрештою, ми зупинилися на «to frig», хоча й усвідомлювали, що таке вживання слова буде незнайомим для багатьох читачів — особливо для тих, хто занадто молодий, щоб пам’ятати пісню «Friggin’ in the Riggin’» (1979) гурту Sex Pistols. Коли ми опитували наших студентів, більшість з них вважали, що «frig» — це евфемізм для «fuck»; і справді, більшість сучасних словників тлумачать це слово насамперед як «мати статевий акт», а друге його значення — як «мастурбувати».

Але «to frig» функціонує так, як не діють альтернативи — воно компактне, його можна вживати рефлексивно чи нерефлексивно, а також перехідно чи неперехідно. Ми думаємо (або сподіваємося), що його загальна незнайомість може зіграти на користь багатьом читачам, оскільки це означатиме, що слово не матиме сильних асоціацій з однією конкретною формою англійської мови. У будь-якому разі, оскільки воно так часто зустрічається в нашому перекладі, ми сподіваємося, що читачі скоро звикнуть до нього і його початкова незвичність незабаром забудеться.

Хто зна, можливо, здобутком нашого перекладу роману де Сада стане повернення підзабутого слова?

Роман де Сада «120 днів Содому» у перекладі Віла Макморана і Томаса Віна вийшов 2016 року спочатку у Великій Британії в серії Penguin Classic, а відтак у Північній Америці.

* Excuse my French. (англ.) — вислів у сучасній англійській мові, який вживають після нецензурної лексики як форму вибачення, буквально — «Вибачте за мою французьку».

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «We translated the Marquis de Sade’s most obscene work – here’s how» в журналі The Conversation 1 листопада 2016 року.

Переклала Ірина Тесленко