На HBO йде мінісеріал "Пінгвін" - продовження "Бетмена" 2022 року. Це історія становлення Освальда «Оза» Кобба на прізвисько Пінгвін, який у коміксах був одним із головних ворогів Темного лицаря. Його, як і у повнометражному фільмі, грає загримований до невпізнання Колін Фаррелл. У цій статті розповідаємо, чому цей проєкт під керівництвом шоураннера Лорен Лефранк є зразковим переосмисленням хрестоматійного персонажа з коміксів.
Поки творець «Вартових Галактики» Джеймс Ганн працює над перезапуском основного кіновсесвіту DC, а критики сперечаються про продовження «Джокера» Тодда Філліпса, що провалилося, ще одна франшиза, заснована на коміксах того ж видавництва, голосно нагадала про себе. «Бетмен» Метта Рівза – ефектний перезапуск 2022 року з Робертом Паттінсоном у ролі Темного лицаря – отримав спін-офф у вигляді міні-серіалу HBO «Пінгвін». Шоураннером виступає Лорен Лефранк, яка продюсувала перший сезон марвелівських «Агентів Щ. І. Т.», у головній ролі — невпізнаний під гримом Колін Фаррелл. І це як мінімум найкращий кінокомікс року.
Втім, чи кінокомікс? Ні супергероїв, ні навіть суперлиходіїв на екрані немає: серіал Лефранк підкреслено життєподібний, Пінгвін та його суперники — звичайні гангстери. Історія починається відразу після загибелі Кармайна Фальконе, який у «Бетмені» був королем злочинного світу Готема. Його місце, за ідеєю, має зайняти саме Пінгвін — у коміксах та їх екранізаціях (скажімо, у фільмі Тіма Бертона «Бетмен повертається» 1992 року) це був один із наймогутніших негідників міста. Але герою Фаррелла поки що далеко до справжньої могутності.
Щоб зайняти місце покійного боса, Пінгвін вигадує зухвалий план: продовжуючи працювати на родину Фальконе, він таємно відновлює проти господарів другу за впливом кримінальну сім'ю Мароні. Якщо мафіозі знищать один одного, амбітний бандит зможе сам зайняти трон. Але на шляху у Пінгвіна стоїть найрозумніша і найжорстокіша представниця клану Фальконе — Софія, дочка Кармайна (блискуча роль Крістін Міліоті, знайомої глядачам з «Вовка з Волл-стріт» та серіалу «Фарго»).
"Пінгвін" - ідейний продовжувач "Джокера". Ще один сольний проєкт про споконвічного супротивника Бетмена, який намагається — не без успіху — викликати у публіки співчуття до лиходія. У серіалу Лефранк та фільмів Філліпса багато спільного, проте є й суттєва відмінність. «Джокер» разом зі своїм неоднозначним сіквелом не входить у жодні великі серії, тоді як «Пінгвін» пов'язаний із перезапуском від Рівза.
Як наслідок, Філліпс міг почуватися вільніше, відмірюючи ступінь достовірності свого новаторського кінокоміксу. У його повсякденному Готемі немає і не може бути Бетмена - тільки хлопчик Брюс Вейн: для режисера це зайва можливість підкреслити, що світ, який він показує нам, беззахисний перед злом. Лефранк не може дозволити собі таких вільностей. Хоч би як хотілося їй перетворити Пінгвіна на персонажа приземленої кримінальної драми, її проєкт має органічно вписуватися в супергеройську франшизу.
Мабуть, тому серіал сповнений умовностей, цілком природних для адаптації коміксів, але не особливо доречних у брутальній історії про гангстерів. Лиходій замикає улюбленого спадкоємця в психіатричній клініці, ледве запідозривши його в нелояльності, — замість почати з варіантів пом'якше. Сама клініка - буквально фабрика тортур. Роль макгаффіна грають фантастичні гриби, що плачуть криваво-червоними краплями (вони мають перевернути місцевий ринок наркотиків). А у флешбеку на бідну околицю Готема обрушується висока, як багатоповерхова хата, хвиля: це наслідки підриву греблі, яку ми бачили у повнометражному «Бетмені».
Саме по собі все це не таке неймовірне, а дещо навіть увійшло в норму в окремих країнах. Але коли ви намагаєтеся додати реалізму в історію потворного носатого лиходія, останнє, що вам потрібно, це криваві гриби і карикатурні лікарі-садисти.
Проте серіал HBO має величезний плюс, який переважує будь-які недоліки — навіть рекаст Кармайна Фальконе, який підточує єдність франшизи (Джона Туртурро, який грав у Рівза, змінив Марк Стронг, Мерлін з «Kingsman»). Це, власне, головний герой, взірцевий продукт гармонійної співпраці між сценаристами, режисерами, художниками та виконавцем.
Як би не скаржився Колін Фаррелл на незручний грим та фетс'ют, тобто «товстий» костюм, його Пінгвін виглядає як роль мрії. Якщо в «Бетмені» це був характерний персонаж другого плану, тут він розкривається в усьому обсязі: жалюгідний і грізний, підступний та щирий, озлоблений та люблячий. Разом із гримером Майком Маріно (він же, до речі, працював над пухлинами Себастіана Стена в A Different Man) Фаррелл створив на екрані абсолютно нову людину — зі своєю власною ходою, голосом, зовнішністю, зі складною, неоднозначною індивідуальністю, нарешті, із передісторією, яку розкриває серіал.
Так підходили до ролей актори раннього Художнього театру та його студій: творили своїх героїв із нуля, як скульптори. Сьогодні це велика рідкість — особливо якщо йдеться про зірок на зразок Фаррелла: що в кіно, що на сцені вони зазвичай впізнаються — на те вони й зірки.
Якщо вже мова зайшла про театральне мистецтво, варто зазначити: кінокомікси, принаймні найкращі їхні зразки, — жанр несподівано близький до режисерського театру. Як театральний режисер має наблизити до сучасного глядача Ліра чи Гамлета, так і постановнику кінокоміксу доводиться адаптувати схематичних героїв, які часом створені в середині минулого століття. В обох випадках мало оновити персонажу вигляд - скажімо, переодягнути його в сьогоднішній костюм. Потрібно зробити його актуальним і водночас залишити впізнаваним, інакше не вийде дискусії з класикою, заради якої, по суті, все робиться.
У Рівза, Лефранк та Фаррелла вийшло це чудово: вони створили саме ту версію Пінгвіна, яка доречна на початку 2020-х. У коміксах та його екранних адаптаціях Освальд Коббльпот — це, зазвичай, потворний син багатої сім'ї, відкинутий вищим суспільством, але який досяг влади у злочинному світі. Рівз змінив йому звучне прізвище Коббльпот на Кобб і знизив до гангстера середньої руки: у «Бетмені» Пінгвін не кримінальний король, а лише помічник Кармайна Фальконе.
Що сучасного в цьому трактуванні Пінгвіна? Перед нами, по суті, серіал про привілеї — слово, яке останніми роками все частіше використовують для опису соціальної реальності. Принципова різниця між Джокером Хоакіна Фенікса і Пінгвіном Коліна Фаррелла — що останній до цих привілеїв усвідомлено прагне, тоді як перший потребує просто видимості. Кобб не ставить під сумнів порочну систему, а хоче зайняти в ній місце вище. Цю мрію він успадкував від владної матері — надважливої героїні серіалу (її грає театральна актриса Дірдрі О'Коннелл, яка знімалася, наприклад, у «Вічному сяйві чистого розуму») — і тепер сам має намір навіяти Віктору, в якому бачить чи то сина, чи то самого себе у юності.
Персонаж Фаррелла стає цінним доповненням світу Бетмена. Темний лицар Готема — мільйонер, який успадкував статки батьків, а Оз у свою чергу — хрестоматійна маленька людина. Його життєвий шлях - наочна ілюстрація до відомої тези: злочинність - прямий наслідок нерівності. Коббів не було б без Вейнів, і Бетмен у новій франшизі вже не виглядає безперечним героєм, яким ми його звикли бачити. Їхня наступна зустріч намічена на 2026 рік: студія вже підтвердила участь Фаррелла в новому фільмі Метта Рівза. Тепер ми точно знаємо: Пінгвіну є що сказати багачеві в костюмі.
