Дрозденко Аліна. За 28 днів весна, кохання…
Весна, що пахне дощем
Весна завжди починається з дрібниць. З ледь відчутного аромату вологого повітря після нічного дощу, з перших зелених паростків, що пробиваються крізь холодний ґрунт, із сонця, яке ледь- ледь починає гріти. Саме така весна застала Євангеліну — несподівано, майже зненацька, коли вона й гадки не мала, що їй це потрібно і чи потрібно взагалі.
Її дні були схожі на сірі сторінки блокнота, де ніхто не наважився б щось намалювати чи написати, тому що шкода. Звичні маршрути, знайомі обличчя, знайомі пісні посмішки ,які уже набридали, однакові ранки — усе це зливалося в безкінечний, тяжкий день. Весна мала б усе змінити, але для Євангеліни вона була просто порою року — ще одним повтором циклу, який народжується знову і знову.
До того ранку, коли дрібний дощ змусив її сховатися в маленькому парку під старою розлогою вербою. Під тим самим деревом уже стояв хтось інший. Незнайомець тримав у руках блокнот і щось старанно малював, зосереджений і занурений у власний світ. Його присутність була випадковою, як і сама зустріч, але чомусь залишилася в пам’яті, ніби той дощ промив не лише вулиці, а й щось всередині.
Дощ минав, а з ним з’явилася нова звичка — повертатися в той парк. Євангеліна знаходила привід пройти повз вербу, сподіваючись побачити незнайомця. Вона не знала його імені, не чула його голосу, але дивитися, як він малює, було дивно заспокійливо. У його рухах була легкість, якої їй так не вистачало.
Весна змінювалася. Дерева вкривалися молодим листям, повітря наповнювалося теплом і запахом свіжої трави. Разом із природою змінювалась і вона. Зникла та важка порожнеча, що жила в серці. Євангеліна й не помітила, як сама почала посміхатися без особливої причини, ловити сонячне світло на обличчі та відчувати щось більше, ніж просто буденність.
Одного дня незнайомець пішов раніше, залишивши на лавці свій блокнот. Це було випадково, але для неї — знак. Вона підійшла, взяла його в руки, розгорнула — і побачила на одній зі сторінок знайомий силует. Своє відображення, зафіксоване простими штрихами, але з дивовижною точністю. Він бачив її такою, якою вона давно перестала себе відчувати — живою, справжньою, особливою.
Ця весна більше не була просто порою року. Вона стала початком чогось нового, захопливого, про яке так і хочеться розказати. Того, що народжується тихо, без слів, але залишається назавжди. Як аромат після вечірнього дощу на асфальті. Як спогад, що живе в середині серця, навіть коли жовте, опале листя вже давно уже полетіло з дерев на землю.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
