Ілона Дяченко. За 28 днів весна, кохання…
За кілька діб весна
Два тижні до весни. Сонце щедро ллється крізь вікна, вітерець лагідно колише гілки дерев. Світ навколо оживає – птахи вертаються з теплих країв, перші паростки пробиваються крізь холодну землю. Повітря наповнене очікуванням, немов усе живе готується до нового розділу.
Та в моєму світі – інша погода. Я захворіла на простуду. Тіло ломить, і навіть найменша фізична активність здається непосильним завданням. Енергія, що мала б йти на рух, миттєво перетворюється на тепло, і я відчуваю, як мене кидає в піт. Сил зовсім не вистачає, а кожен крок наче дається через величезне зусилля. Лихоманка стискає у своїх жарких обіймах, а думки сплутані, важкі, немов низькі зимові хмари. Я сиджу вдома, і світ за вікном наче віддаляється. Природа пульсує і рухається вперед, а я залишаюсь у тіні своєї хвороби. Надворі дзвенить пташиний спів, а всередині – тиша. Відчуття, що життя йде своїм шляхом, а я не можу йому слідувати. Але я ніколи не втрачала надії. Я знала, що виздоровію, просто чекати було важко.
Час тече повільно. День змінюється ніччю, і навпаки, та все виглядає однаково. Я відчуваю, як важко розв'язуватися з цією внутрішньою зимою, хоч зовні все навколо вже готове до змін. Весна наближається, але я застрягла на порозі, віддалена від її першого подиху.
І ось раптом – легкість. Немов лід, що тане під сонячними променями, простуда відступає. Я виходжу назустріч вітру, глибоко вдихаючи свіже повітря. Їду в коледж, виступаю на конференції. Пташки співають не лише в небі – вони співають у моїй душі. І сонечко гріє, сили повертаються, я знову починаю відчувати, як моя енергія оживає разом з природою. Хоча часом ще є відчуття слабкості, я вже готова йти вперед.
Але весна – це не лише оновлення, а й буря. Справа за справою накочуються хвилями, хаос розливається навколо. Прокрастинація шепоче солодкі обіцянки спокою, а я – борюся з нею. Мої думки часто блукають, але я намагаюсь не дозволяти їм зупиняти мене. Музика всередині звучить глухо, важко, навіть тривожно, але я не даю їй заглушити мою силу. І хоча багато чого ще потребує моєї уваги, я вперта, рухаюсь вперед, навіть якщо здається, що це занадто складно.
І я все змогла. Я пройшла крізь це, як крізь останні зимові морози. І ось – ще кілька днів, і весна. Справжня, зовні й усередині. Весна, яка розцвітає не лише в навколишньому світі, але й у моєму серці.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
