Нарцисизм і виключення: чому самозакохані люди почуваються ізольованими

Для нарцисичних людей прірва між сприйняттям і реальністю може бути значно глибшою, ніж ми думали

Авторка: Ава Ґрин, викладачка судової психології, Університет Лондона, Сент-Джордж

Попри демонстрацію впевненості, нарцисичні особи невпинно прагнуть схвалення з боку інших. Інакше кажучи, вони не здатні переконати самих себе у власній блискучості.

Сучасні дослідження демонструють, що розрив між сприйняттям і реальністю у нарцисичних людей сягає набагато глибше, ніж їхні перебільшені уявлення про власну зовнішність, досягнення та здібності.

Нарцисизм — це особистісна риса, що проявляється в межах певного спектра, де нижчий кінець відображає здоровий баланс самооцінки та впевненості. Однак на вищому кінці спектра нарцисизм вважається розладом особистості, який вражає 1-2% населення. Більшість із нас проявляє нарцисичні риси різною мірою, але що сильніше виражені ці особливості, то ширша прірва між сприйняттям та дійсністю.

Нарцисичні особи з вираженими рисами часто принижують будь-кого, хто не надає їм особливого ставлення, на яке, на їх думку, вони заслуговують. Парадоксально, але цим вони постійно підривають фальшиве Я, яке намагаються створити й підтримувати.

Вони також схильні швидко реагувати гнівом та агресією на критику, намагаючись захистити своє величезне, але водночас крихке почуття власної гідності. Британське дослідження 2021 року виявило, що такі люди відчувають більшу параною, навіть коли немає жодних доказів, що хтось має намір їм зашкодити, порівняно з особами з нижчим рівнем нарцисизму.

Подібним чином нещодавнє дослідження американських психологів виявило, що нарцисичні люди переживають підвищений страх бути виключеними з суспільства та звинувачують інших у навмисній ізоляції, коли немає жодних доказів на підтвердження таких звинувачень.

Дослідження показало, що учасники з виразними нарцисичними рисами частіше тлумачили неоднозначні соціальні сигнали як відмову (наприклад, затримку з відповіддю на повідомлення). Це свідчить про те, що їхнє сприйняття соціальної поведінки може бути викривленим.

Нарцисизм та остракізм підживлюють одне одного

Нарцисизм може проявлятися у «вразливих» рисах (соціальна замкненість і невротичність) та «грандіозних» рисах (домінантність і екстравертність). Люди з більш грандіозними рисами відкрито наполегливі та самопромоційні. Люди з більш вразливими рисами схильні до зовнішньої тривожності, надчутливості та замкненості.

Хоча це окремі форми нарцисизму, вони мають спільне ядро — почуття привілейованості та антагоністичний стиль характеру. І так само, як ми всі проявляємо різну міру нарцисичних рис, ми також переживаємо обидві форми нарцисизму.

Американські дослідники вирішили зосередитись лише на грандіозному нарцисизмі. Дослідження розрізняло два аспекти грандіозного нарцисизму: нарцисичне захоплення (здатність зачаровувати та маніпулювати людьми) і нарцисичне суперництво, яке включає знецінення та агресивну поведінку щодо інших.

Дослідницька група проаналізувала дані більш ніж 77 000 учасників серії з семи досліджень інших вчених, що охоплюють 2009–2022 роки. Перші два дослідження вивчали зв’язок між нарцисизмом та остракізмом за допомогою опитувань та відбору зразків досвіду (метод, який використовується для дослідження пізнання та поведінки учасників за межами лабораторії — наприклад, використовуючи смартфони учасників для відстеження їхньої поведінки).

Перше дослідження показало, що люди, які повідомили про більш високий рівень нарцисизму, відчували значно більший остракізм, порівняно з іншими учасниками. Це було підкріплено другим дослідженням, в якому учасники пройшли оцінювання щодо нарцисизму, а потім протягом 14 днів повідомляли про почуття остракізму, використовуючи мобільний додаток.

Решта експериментів вивчали, як люди з більш високим рівнем нарцисизму сприймають неоднозначні соціальні взаємодії, і як інші реагують на нарцисичні риси. Після групового завдання люди з більш високими рисами нарцисичного суперництва частіше зазнавали остракізму, навіть коли іншим учасникам не повідомляли, що учасник експерименту має підвищений рівень нарцисизму.

Це підтверджує результати мета-дослідження 2017 року, яке показує, що люди з високим рівнем нарцисичного суперництва можуть спровокувати прямий конфлікт через свою поведінку і сприймати інших більш негативно.

Американські дослідники дійшли висновку, що, хоча нарцисичні риси можуть підживлювати соціальне виключення, сам остракізм з часом може сприяти вираженим нарцисичним рисам. Виявляється, що остракізм може підвищити рівень нарцисизму навіть у людей з вже високим рівнем.

Інші дослідження також показали невідповідність між нарцисичним Я і реальністю, і як параноя впливає на цю ситуацію. Наприклад, дослідження 2015 року показало, що підвищений рівень нарцисизму пов’язаний з вірою в теорії змови. Ця асоціація керувалася параноїдальною думкою.

Ці висновки викликають занепокоєння з огляду на шкідливі наслідки теорій змови для суспільства. Вони можуть підживлювати насильство, заперечення кліматичних змін та відмову від вакцин.

Нарцисичні риси частіше зустрічаються у політичних лідерів. Теорії змови можуть бути привабливими для політиків — особливо в часи, які кидають виклик їхній потребі у привілеях і владі.

Ідеальне і реальне Я

Висновки американського дослідження мають практичні наслідки для психологічної допомоги, спрямованої на людей з високим рівнем нарцисизму. Дослідники заявили, що психологи повинні не тільки намагатися поліпшити відносини, виявляючи фактори ризику особистості (в цьому випадку суперницький компонент нарцисизму), але і враховувати сприйняття залученої особи.

Нарцисичний розлад особистості спричиняє більш високий ризик самогубства і проблеми з психічним здоров’ям, і лікування мало коли має значний вплив. Частково це пов’язано з опором пацієнтів відмовитися від «ідеального Я», що призводить до розчарування, гніву і конфлікту з психологом.

Але деякі втручання можуть бути спрямовані на когнітивні викривлення нарцисичних людей, які перешкоджають їхній здатності функціонувати в суспільстві. Наприклад, психотерапія може бути спрямована на те, щоб допомогти їм обробити захисні механізми (переоцінювання себе), які маскують основне почуття вразливості.

Допомога нарцисичним людям розвинути більше розуміння їхніх звичних реакцій, наприклад, агресія у відповідь на загрози самооцінці та почуття соціальної ізоляції — може допомогти їм розвивати навички, які змінюють їхні когнітивні викривлення. Це може полегшити напруженість, гнів і ворожість для нарцисичних людей і людей навколо них.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «For narcissistic people, the gap between perception and reality may go far deeper than we thought» в журналі The Conversation 7 березня 2025 року.

Переклали Олександр Азаров і Володимир Уласік