Наталія Шевель. Кохання з присмаком віскі
Історія з життя
Незабутній смак часто залишається згадкою, особливим присмаком. А якщо це присмак кохання, бажаного, жагучого, то вже спомин на все життя.
Сміх, веселощі, жарти… Здається, саме так Софійка намагалася приховати тугу за матір'ю. Дівчина покохала такого, кого інші, можливо, уникають, бояться. Одним словом, модного з новенькою автівкою. Кохання з присмаком терпкого, але такого запашного, солодкого віскі. Насправді, п'янить гіркотою згадки про незабутні дні. Невизначеність, невідомість… Не почуто потрібних слів. Немає жодних пояснень. Її кинуто напризволяще. А їй от-от народжувати. Правду казали, що такі не одружуються. Що ж сьогодні - одна, завтра - інша. Одним словом, її зраджено з найкращою подругою. Але Софії нічого ніхто не обіцяв. Просто приємно проводили час у вечірнім сяйві мелодій дискотек і шумних задушливих барів, у нічній прохолоді розкішного автомобіля. А як любила дівчина, коли її запрошували в гості. Особливо подобалися гучні компанії, де любила показати себе. Постійно привертала до себе увагу. Часто навіть поводила себе розкуто. Хлопці часто тільки дивилися на неї, здвигували плечима. Дівчата ніяковіли від її жартів. Були такі парубки, що намагалися їй підіграти, то Софійці була неабияка радість. Почувалася справжньою королевою. Певно, тоді ще не знала, що кожну людину видно, як на долоні.
Дівчата перешіптувалися:
- Навіщо так поводитися?
Дехто підтримував Софійку:
- Нехай виграє, вона ще зовсім молода.
Хтось, можливо, жартував, хтось глузував. А що Софії? Гарно, весело…
Тепер закінчилися її походеньки, недотепні слова. Ще декілька днів тому ходила між люди. А тепер куди? Їй скоро народжувати. Без матері, не було кому контролювати і дорікати.. Батько хворіє. Буде сама ростити дитину. Неочікувані зміни в житті. Ніяк не може повірити і оговтатися. Їй так подобалися веселощі, любощі. А ще гарні компанії, дискотеки. А потім наодинці опинитися в обіймах коханого. Тепер буде її дозвілля в минулому.
Софія відкрила хатні двері навстіж, щоб вдихнути свіжого повітря. Вийшла на поріг. Оглянула добротний будинок. Ніби вперше його побачила. Подумала, що жити з дитиною буде де. Недаремно батьки працювали з раночку до ночі. Брати одружені. Живуть окремо. Софії так хотілося, щоб народилася дівчинка. Повільно повернулася. Задивилася в сад. Багато дерев вже скинули свій цвіт, поступившись зав'язі майбутніх плодів. Ступила на стежку, що вела далі. А з боків багряніли перші полуниці. Великі, запашні. Батько за ними доглядає. Відходить весна. Незабаром закружляє ароматом ягід літо. Суниці, малина, ожина, смородина. Їх незабутній смак так любила Софійка. Найбільше любила полуниці. А ще обожнювала благодатний напій - віскі з присмаком полуниці. Здається, він так і залишився на її губах отой солодкий, пахучий присмак. От тільки з гіркотою кохання.
На початку літа народила Софія доньку. Заміж так і не вийшла. Ростила дитину сама. Важкувато було жінці, без ніякої допомоги. Та вона впоралася. Виросла красуня. Порадувала внучкою. Не залишила матір. Разом проживають з чоловіком і малечею.
Софія добре дбає про сад. Особливо доглядає полуниці.
Припрошує дітей і внучку:
-Їжте, на здоров'я, ягоди і фрукти з саду.
-Які тільки смачні, - нахвалює донька, а потім додає:
-Ти їх ростиш, так, як і мене зростила, з любов'ю.
Софія знає, що цілий рік будуть вітаміни на столі. Але все одно не забувається їй кохання з присмаком віскі, смачним, полуничним.
