Наталія Шевель. З вірою в завтрашній день
Невигадана історія
Одного березневого дня бабуся запримітила у магазині хлопчину, що взяв яблуко і сказав, що він його з’їв, бо дуже хотів їсти, але оплатити йому нічим. Зрозуміло, на нього в магазині подивилися, як на дивакуватого. Продавчиня тільки очима повела, сказавши: «На здоров’я». Юнак вийшов з магазину в то й час, коли бабуся вийняла свої речі з шафки і вложувала туди нехитрі пожитки. Тож зустрілися майже у дверях на виході.
Бабуся його спитала:
-Чи, дійсно, немає зовсім у тебе грошей?
Хлопець розповів ніяковіючи, що навчається в училищі, по вихідних підробляв. Обіцяли заплатити, адже він так на ті кошти розраховував. Але, на жаль, почалася війна. Живе він у гуртожитку від училища, що майже поряд. І так від два тижні економив, але, дійсно, гроші закінчилися. Юнак сказав бабусі, що ви – одна-єдина людина, яка звернула на нього увагу. Жінка запитала про його рідних. Хлопець назвав село, що не так далеко і знаходилося. Але ж поїхати як? Ні транспорт не ходить, ні коштів немає. «От я і чекаю, можливо, все-таки мені заплатять», - говорить хлопець з надією. Або ж сподівається виконати якусь роботу по спеціальності, а він маляр-штукатур, але й іншої роботи не поцурається, лише б хоч щось заробити.
Бабуся не роздумуючи витягла десять гривень і простягнула хлопцеві. Він аж зблід, сказавши, що грошей він не візьме. Він їх хоче заробити, а не брати. Тоді жінка витягла із сумки пшеничний хліб і розламала його навпіл, інтуїтивно відчувши, що в нього вдома і кусня хліба. Одну частину простягнула хлопцеві зі словами: «І не відмовляйся, я знаю, що хліба в тебе немає». На що хлопець ствердно кивнув. Дійсно, хліба в його кімнаті немає пів тижня, лишилось лише декілька сухарів. Пригостила його бабуся і цукерками з повидлом. Хлопчина подякував, сказавши, що цукерки візьме. У нього ще лишився чай, який він пив без цукру, бо його, просто, немає. Тож тепер чаюватиме з цукерками. Стояли. Розмовляли. Юнак розповів, що сподівається знайти роботу і вірить у завтрашній день.
Раптом біля них зупинилася автівка. Чоловік, висунувшись з вікна, запитав: «Бабусю, тут все в порядку?» Видно, подумав, чи не грабувати надумав хлопець. Жінка, не довго думаючи, відповіла: « Дитина без роботи, їсти немає чого. Роботу просить, то я ось наділила його хлібом». Чоловік запропонував допомогу, запросивши хлопця до машини, щоб все обговорити. Юнак сів до автівки. Бабуся пішла додому, оглядаючись на автомобіль, що й не зрушив з місця. Сподіваючись на порядність того, хто запропонував допомогу у важкий немирний час.
Будемо сподіватися, що юнака не обдурили, не підірвали віри в завтрашній день, не знищили його надії і сподівання. Адже зустрілася йому бабуся Надія, яка повірила й ні на хвилину не засумнівалася у щирості слів хлопця, який так вірить у завтрашній день.
