Наталія Шевель. Мальовані півники
Тетянці всю ніч снилася казка - те диво, яке побачила вчора в однієї бабусі - своєї сусідки: мальовані півники на комині.
Уранці дівчинка все пригадала. Коли вчора зайшла до бабусі, то їй здалося, що невеличка хатинка була ніби запнута у квітчасту хустину. Стіни мовби в справжньому цвіту, а вікна прикрашені вишитим різнобарв'ям квітів.
Особливо ж її привабив комин. Такого у їхньому сучасному будинку немає. Піч, грубка... Запахло свіжим гіллям, весело потріскує в печі. Тепло-тепло... Хороше-хороше... За що не візьметься Тетянка, подумки повертається до комина кольору справжнісінького неба. Бабуся пояснила, що небесного кольору надала йому синька. Розповідала, що малює ще з дитинства, навчила її матуся - велика майстриня. А на полотні неба - Тетянка не може їх забути - півники... Мальовані, звичайнісінькі півники, ніби з казки прийшли: із золотими гребінцями, в різнокольорових кожушках, у хромових чобітках. А один ще й дзьоба розкрив, здається, зараз заспіває. Два великі півники, зображені майже на весь комин, танцюють. Вони так завзято своїми вистукують своїми чобітками, що й сам не втримаєшся, затанцюєш з ними, навіть без музик... Тетянка згадала, що бабуся погодилася навчити її такого розпису. Можна і подруг запросити. Цікаво ж як...
У школі ще до початку уроків, з самого ранку, Тетянка почала розповідати однокласникам про дивних півників. Дівчатка уважно слухали і погодились іти. А от хлопчики...
- Ти ще про курчат розкажи, які по городу ходять за квочкою, - сміявся Дениско.
- Знайшла про що розповідати - про півня. Вдома набридли, - допомагав Денискові Петрик.
Миколка дістав свій мобільний телефон і, знайшовши в ньому потрібні картинки, показав Тетянці й запитав: "Такі?"
Розсміялася Тетянка:
- Ти що, півня від курки не відрізниш?
Дівчатка засміялися. А розчервонілим хлопцям було не до сміху. Раптом Миколка несподівано сказав:
- Ми, хлопці, теж хочемо подивитися мальованих півників на комині.
Тетянка зраділа...
Після уроків четверо дівчаток і троє хлопчиків відчинили хвіртку бабусиного подвір'я. Стали і заніміли... Такого різноквіття вони ще не бачили. Тетянка дивилася на захоплених однокласників і усміхалася. Привіталися з бабусею, яка гостинно запросила їх до хати. Хлопці поспішали подивитися першими. Зайшли. Швиденько поглянули на диво-красу, яку створили порепані бабусині руки, й опустили голови. Їм було ніяково. Прикро, хоч вибачення проси, та ж бабуся не знає за що.
Бабуся розповідала... Хлопчики боялися навіть подивитися на бабусю, їм здавалося, що вона здогадалася про їхні жарти з Тетянкою. Тож дивилися лише на півників, які весело, взявшись у боки, танцювали на комині.
