Наталія Шевель. Падають каштани
1
Поділитися:
Падають каштани вперше, як востаннє,
Падають каштани у моїм саду.
Зупинюсь тривожно у нічнім чеканні.
Серед тих каштанів тебе я знайду.
Падають каштани, наче біль останній
До землі-матусі в осінь золоту.
Феєрверком звуків зникнуть сподівання.
Я для тебе вічно квіткою цвіту.
Знову, як і вперше, падають каштани,
Падають каштани у моїм саду.
Промине, як вітер,стрімко мить остання...
Я до тебе сивою восени прийду.
Та повір, каштани зовсім не чекали...
Зруйнувала їх сльота війни.
І гілки в благанні кволо простягали
До небес, вклоняючись землі.
Восени, як вперше, падали каштани
Та тепер в стривоженім саду.
Я іду, як вперше, може, і востаннє,
З думкою про мир тепер іду.
