Наталія Шевель. Обпалена
0
Поділитися:
Обпалена не сонцем, а бідою,
Затьмарена ворожою ордою,
Розхристана, мов серце обпекла...
Така сьогодні «щедра» в нас весна.
Обпалена обличчям з сивиною,
А випалені рани як загоїть?
Із жаром невимовної біди,
Із тьмою непідвладної журби.
Стоїть застиглая на полі бою
Твоя душа, обпалена війною.
А поряд лиш страждаюча весна,
Бо обпалила теж її біда.
Обпалена, але все ж духом вільна,
Бо зберегти життя з всіх сил повинна.
І вижити смертям наперекір.
Бо ти – у тьмі, а там – весна, повір.
Зачекалася тебе жадана,
Обпалена, свята, та вся у ранах.
З одним благальним трепетом її:
Ти виживи. І лиш живи, живи.
