Наталія Шевель. Гілочка абрикоса

Образок

       Весна простягала перший цвіт з дерев. Ошатно цвіли абрикоси.  Вдихала неперевершений аромат. Трепетно нахиляла гілку, так близько, що цвіт торкався щоки. Гілочку тримаю абрикоса. А у косах - сивина. Біло-рожевий цвіт  мимоволі нагадав, як мирні дні відшуміли в росах. Інші - перекреслила війна. 

      З року в рік приходила квітуча весна. Одним з перших посилав свій цвіт абрикос. Гарно цвів. А як скидав ніжні маленькі квіточки до землі, то, здавалося, заглядав у душу. Пелюстками була встелена земля. А на гілках народжувалися плоди. Все усміхалося миром-квітом. І жили тоді без війни.

       Тепер у  косах стрічечка біди. Гілочку в руках тримаю. Абрикоса рожевий ніжний цвіт. Благально питає земля: «Скільки їй терпіти важку наругу?»  Знемагає рідний край від біди. Знову зацвіли абрикоси. Щедро і невпинно. Непохитно свій цвіт пронесуть з одним сподіванням в дні, яким мирними судилося бути. Торкнуться цвітом сонця, яке не обпалить війною.

        Гілочку тримаю абрикоса, нахилившись до юного деревця серед руїн і згарищ. Гілочку прийдешньої весни з жагою до життя.